Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Ми вже говорили про те, що на розвиток соціальних процесів суттєво впливають уже сформовані соціальні інститути. Інституціональні форми забезпечують розвиток та переміщення соціальних груп, надають сталості й визначеності соціальним зв'язкам. На думку П. Сорокіна, соціальні інститути виконують функції соціальної циркуляції, селекції, тестування та розташування індивідів всередині соціальної будови (9, с. 393].
Економіка як соціальний інститут суспільства тісно пов'язана з його соціальною структурою. Економічні відносини визначають положення соціальних груп, закріплюють їхні глибинні соціальні зв'язки, визначають характер взаємодії. У цьому розумінні економіка символізує основу суспільства, його міцність, сталість.
Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв'язків
Для характеристики економічних процесів та явищ у соціології використовується ціла система понять. Найширшим з них є поняття економічної сфери. За визначенням дослідників економічного життя Т. І. Заславської та Р. В. Риикіної, "економічна сфера — це цілісна підсистема суспільства, відповідальна за виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей" [11, с. 17].
Економічні явища, процеси, з точки зору внутрішніх закономірностей їхнього розвитку, вивчаються економічними науками, соціологію цікавлять місце та роль економіки в системі суспільних зв'язків.
Традиційно більшість соціологів сповідає концепцію множинності факторів, котра підкреслює, що в суспільстві активно діють різні фактори: і економіка, і політика, і духовна культура та ін. Класики соціології надавали великого значення економічним процесам. М. Вебер розглядав економічні відносини як одну з ліній, що визначають соціальну диференціацію суспільства. Е. Дюркгейм всебічно досліджував вплив розподілу праці на соціальні процеси. Однак у К. Маркса положення про роль економіки виражені яск-
107
равіше, категоричніше. Марксизм розглядає економіку як головний визначальний фактор історії. За Марксом, економічні відносини визначають всі інші види суспільних відносин. Вони складають базис суспільства, над яким здіймаються залежні від нього надбудовні форми: політичні, правові, моральні та ін. [5, б]. К. Маркс показує цю залежність, аналізуючи зміну суспільно-економічних формацій. Зміна раніше пануючих економічних відносин, наприклад, феодальних, призводить до зміни надбудовних форм, зокрема, до виникнення політичної організації капіталізму, буржуазного права тощо. З точки зору К. Маркса, ці положення підтверджує та деталізує аналіз самого капіталізму.
Марксизм, безсумнівно, визнавав зворотній вплив надбудовних форм на економіку. Ф. Енгельс у листах 90-х років минулого століття, виступаючі проти докорів в економізмі, писав, що ні він, ні К. Маркс ніколи не вважали економіку виключно визначальним фактором, що було б "смішно все пояснювати лише економікою", економіка тільки й кінцевому рахунку визначає розпиток [12].
Та оскільки К. Маркс спеціально й детально розглядав роль саме економіки, це сприяло розповсюдженню неточних трактувань, оцінок марксизму. З марксизмом і нині продовжують полемізувати з цього питання. М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Веблен саме в процесі полеміки формулюють положення про ролі різних факторів. Зокрема, М. Вебер говорить про роль етики, релігії в розвитку економіки. У книзі "Протестантська етика і дух капіталізму" він показує вплив релігійної етики, зумовлений впливом протестантизму на становлення сучасного капіталізму. Т. Веблен говорить про роль психологічного та культурного факторів у розвитку економіки.
Економіка взаємодіє з іншими сферами та інститутами: політикою, правом, сімейно-побутовою сферою, системою моралі, наукою, освітою та ін.
На прикладі сучасних економічних процесів можна бачити, як зміна економічних відносин викликає потребу у відповідних змінах політичних, правових та інших форм. Поява, наприклад, нових для нашого суспільства економічних відносин, основаних на приватній власності, потребує їхнього закріплення у відповідних конституційних та інших правових актах. Поширення приватновласницьких відносин веде до змін моральних оцінок нетрудових доходів, біржових спекуляцій, посередницької діяльності, життя за рахунок процентів на вкладений капітал і т. п. Політика й право, закріплюючи нові форми господарської діяльності, можуть спри-
108
яти Їхньому подальшому розвитку, а можуть, навпаки, гальмувати його, вводячи, приміром, непомірні податки і т. ін.
На кожному конкретному етапі розвитку суспільства пріоритет у взаємодії може належати будь-якій сфері, але в кінцевому рахунку саме утвердження нових економічних відносин визначає розвиток тієї чи іншої сфери, фізіономію суспільства, характер надбудовних утворень. Взаємодія сфер виражається у спільному здійсненні функцій, у взаємодії організацій та установ, нормативних систем.
Взаємодія економіки з соціальними процесами носить дещо інший характер, бо соціальне не є особливою сферою суспільства. Навряд чи можна погодитися з Т.І. Заславською, Р. В. Ривкіпою, коли вони розглядають взаємодію економіки та соціального як взаємодію сфер [І]. Тим паче, що самі автори переконливо розкривають їхні взаємозв'язки, аналізуючи соціальні механізми функціонування та розвитку економіки. Соціальні відносини вирізняються не за об'єктом впливу, а за суб'єктом. Соціальне не має власної сфери, соціальні спільноти взаємодіють у всіх сферах. Можна зробити висновок про те, що взаємодія економіки з іншими сферами здійснюється через соціальне. Економіка впливає на Інші сфери часто опосередковано через соціальні спільноти, які функціонують у цих сферах, через поведінку, діяльність цих груп.
