Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 29

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 23 24 25 26 27 28 < 29 > 30 31 32 33 34 35 .. 89 >> Следующая


Іменники з суфіксом -ин на позначення одиничності втрачають цей суфікс: киянин — кияни, громадянин — громадяни, вірменин — вірмени, татарин — татари (але: осетини, грузини). Слово хазяїн має дві форми: хазяї (чоловіки) і хазяїни (господарі).

8. У родовому відмінку множини іменники II відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення -ів: солдатів, партизанів, батьків, татів, кіловатів, омів, грамів, помідорів, кущів, країв.

Нульове закінчення мають ті іменники, які втрачають суфікс -ин: киян, селян, заробітчан, болгар, татар. У тих іменниках, які не втрачають -ин, виступає закінчення -ів: грузинів, осетинів. Закінчення -ів має також слово хазяїв (і хазяїнів).
Морфологія і правопис

73

Нульове закінчення мають також іменники чоловік (у значенні «осіб»), циган і чобіт.

Закінчення -ей мають іменники гостей, коней.

9. В орудному відмінку множини три іменники паралельно з закінченням -ами можуть мати закінчення -ьми: кіньми, гістьми, чобітьми.

§56. Відмінювання іменників II відміни середнього роду

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком ? показано нульове закінчення.

Відмінки Однина Множина
Тверда група (село) Мішана група (днище) М’яка група (поле, життя) Тверда група (село) Мішана група (днище) М’яка група (поле, життя)
Н. -о -е -е, -я -а, (-І) -а, (-І) -я
Р. -а -а -я ?, (-ей) ?, (~ей) ?, (-ів)
д. -У -У -ю -ам -ам -ям
3. Як у наз. відмінку Як у наз. відмінку
0. -OM -ем -ем, -ям -ами, (-има), (-ьми) -ами, (-има) -ями
м. -І/-У/ -ові -і/-У -І/-Ю -ах -ах -ях
Кл. Як у наз. відмінку Як у наз. відмінку

1. У місцевому відмінку однини іменники звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір’ї.

Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закінчення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку.

Закінчення -у з’являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові.

2. У називному відмінку множини іменники мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, очка, дена ("від дно), моря,
74

Морфологія і правопис

знання, прізвища. Тільки два іменники мають закінчення -і: очі і плечі.

3. У родовому відмінку множини іменники звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з’являтися вставний о або е): яблук, слів, вух, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич, роздоріж, піддаш (від піддашшя). У кінці слова нема подвоєння приголосних. М’який знак ставиться лише після зубних («де ти з’їси ці лини»), після шиплячих («ще їжджу») м’який знак не пишеться.

Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, подвір’їв, повір’їв, верхів’їв, міжгір’їв, сузір’їв, прислів’їв, вимів, тім їв. Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається.

Два іменники мають закінчення -ей: очей (і віч), плечей (і пліч).

4. В орудному відмінку множини іменники звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями.

Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і крильми, колінами і коліньми.

5. Іменники тім ’я і вим ’я, що звичайно відмінюються, як життя, в родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені.

§57. Відмінювання іменників III відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників III відміни. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком ? показано нульове закінчення.

Відмінки Однина (тінь, ніч) Множина
3 основою на нешиплячий (тінь) 3 основою на шиплячий (ніч)
Н. ?,(-и) -і -і
Р. -і -ей, (-ів) -ей
д. -і -ям -ам
3 ? -і,(-ів) -і
0. -ю -ями -ами
м. -і -ях -ах
Кл. -е,(-и) Як у наз. відмінку
Морфологія і правопис

75

1. У називному відмінку однини м’який знак пишеться тільки після зубних («де ти з’їси цілини»)', доповідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь. Після губних («мавпа Буф»), шиплячих («ще їжджу») та р м’який знак не пишеться: кров,

Об, Перм, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

2. В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір’ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному — знахідному відмінку: сіль — сіллю (хоч солі), мудрість — мудрістю (хоч мудрості), річ — річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

а) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю;
Предыдущая << 1 .. 23 24 25 26 27 28 < 29 > 30 31 32 33 34 35 .. 89 >> Следующая
Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed