Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 28

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 22 23 24 25 26 27 < 28 > 29 30 31 32 33 34 .. 89 >> Следующая

з основою не на й (день) 3 основою на й (край) 3 основою не на й (день) 3 основою на й (край)
Н. ?, -о ? ? ? -И, (-І), (-а) -і -і -ї
Р. -а,-У -а,-у -я, -ю -я, -ю -і», ?, (?) -ів -ів, (-ЄЙ) -IB
д. -ові/ -У -еві/ -У -еві/ -ю -еві/ -ю -ам -ам -ям -ям
3. Як у наз. або род. відмінку Як у наз. або род. відмінку
0. -ом, (-им) -ем -ем -єм -ами, (-ьми) -ами -ями, (-ьми) -ями
М. -і/ -ові/ -у -і/ -еві/ -У -І/ -еві/ -у -ї/ -еві/ -ю -ах -ах -ях -ях
Кл. -Є, -у -Є, -у -ю -ю Як у наз. відмінку

г) назви річок під наголосом: Дніпра, Ірпеня, Остра, Ужа, Псла (але не під наголосом: Дону, Бугу, Інгулу, Дунаю);

ґ) іноді, як виняток, і назви нечітко окреслених предметів, найчастіше під наголосом та із суфіксом -к: хліба, вівса, вечора, тягаря, інвентаря, вишняка, садка, стіжка, гопака, краков ’яка.

Усі інші іменники мають звичайно закінчення -у (-ю): шляху, гурту, народу, інституту, будинку, піску, алюмінію, грому, гніву, футболу, сну, прогресу, Криму, Подолу.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) і листу (збірне поняття), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).

2. У давальному відмінку однини:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві:
Морфологія і правопис

71

батькові, синові, слюсареві, сторожеві, газетяреві, коневі, горобцеві;

б) назви неістот мають переважно закінчення -у: дубу, столу, мосту, суду, заводу, краю (але може бути також: дубові, заводові, краєві).

Якщо особа називається кількома іменниками, то закінчення, щоб уникнути одноманітності, чергуються: директорові Івану Петровичеві Коваленку, учителеві Ребру або учителю Реброві.

Але тільки закінчення -у мають ті власні назви, у яких є суфікси -ов-, -ев-: Києву, Львову, Харкову, Каневу, Глібову, Щоголеву.

3. У знахідному відмінку однини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу товариша, лікаря, хлопця, кота, шпака, жука',

б) назви неістот мають звичайно таку форму, як у називному відмінку: бачу завод, інститут, папір, алюміній, хліб, Дунай, стіл, олівець, ніж, плуг', але деякі назви неістот, що називають чітко окреслені предмети, частіше мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу стола, олівця, ножа, плуга, дуба, листа, зуба, носа.

4. В орудному відмінку однини іменники звичайно мають закінчення -ом (тверда група) та -ем (м’яка і мішана групи): сином, муляром, ковалем, кобзарем, бетонярем, сторожем, Києвом, Гайсином.

Як виняток, прізвища з прикметниковими суфіксами -ов, -ев та -ін, -ин мають у цьому відмінку закінчення -им: Глібовим, Прокоф ’євим, Щепкіним, Пущиним (але в прізвищах без такого суфікса: Литвином, Волошином, Кармазином, Дар-віном; у назвах населених пунктів: Харковом, Батурином).

5. У місцевому відмінку однини спостерігається така закономірність:

а) назви істот мають переважно закінчення -ові, -еві:

при батькові, товаришеві, водієві, на вовкові, коневі, со-лов ’єві',

б) назви неістот з кінцевим -к мають переважно закінчення -у: у ліску, кутку, будинку, полку, літаку, Донецьку, на візку, містку, рушнику, столику, Печерську; а також під наголосом: на шляху, снігу, льоду, у степу, яру, бору, диму, соку, бою, краю (\ краї), гаю (і гаї), лісу (\ лісі).

в) інші назви неістот мають переважно закінчення -і: на дивані, возі, автомобілі, заводі, вокзалі, камені, у музеї, лісі, магазині, Києві, Вашингтоні', причому кінцеві г, к, х перед
72

Морфологія і правопис

закінченням -і чергуються із з, ц, с: на порозі, в універмазі, на боці, у русі;

г) назви неістот з прийменником по при позначенні місця мають переважно закінчення -у: по Києву, двору, інституту, світу (і світі), Дніпру (\ Дніпрі).

6. У кличному відмінку однини:

а) більшість іменників м’якої групи, іменників твердої групи на -к, мішаної на шиплячий та деякі інші мають, як правило, закінчення -у: добродію, вчителю, лікарю, Василю, Юрію, Андрію, Віталію, батьку, братику, соловейку, товаришу, читачу, тату, сину, Олегу,

б) інші іменники мають закінчення -е: брате, хлопче, майстре, голубе, друже, козаче, Іване, Олександре, Петре, скляре, човняре.

У звертаннях, що складаються з двох назв, форму кличного відмінка мають, як правило, обидва слова: пане полковнику, добродію директоре, колего Степане, друже Михаиле, Григорію Васильовичу, Ярославе Юрійовичу, Вікторе Васильовичу (хоч: пане продавець). Але прізвища звичайно ставляться у формі називного відмінка: добродію Киричук, пане Стороженко (і пане Стороженку).

7. У називному відмінку множини іменники II відміни чоловічого роду відповідно до групи мають закінчення -и або -і (-Ї): професори, столяри, муляри, шляхи, пороги, батьки, тати (тверда група), пекарі, дні, гаражі, склярі (м’яка й мішана групи).

Як виняток, закінчення -і мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі.

Закінчення -а мають іменники вуса (і вуси), рукава (частіше — рукави), хліба (зернові культури в полі), вівса.
Предыдущая << 1 .. 22 23 24 25 26 27 < 28 > 29 30 31 32 33 34 .. 89 >> Следующая
Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed