Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
3. Треба уникати набридливого повторення однакових або близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні: «Бадьорість, життєрадісність, окриленість, свіжість — найпривабливіші риси його віршів» — чотири рази підряд повторюються однакові кінцівки -ість, нагнітаються свистячі та шиплячі звуки, серед голосних переважають і та и. Усе це робить вислів немилозвучним. Щоб усунути цю ваду, речення можна переробити так: Бадьорий, життєрадісний настрій, окриленість думки, свіжість образів — ось що найбільше приваблює в його віршах.
4. Але правильно дібрані звукові повтори посилюють емоційний вплив висловлювання на читача або слухача. Цей засіб часто використовується в художній літературі: Гармидер, галас, гам у гаї (Т. Шевченко). На річці скрегоче крига, сірий весняний присмерк ввесь у тривозі (М. Коцюбинський). В юності нам найчастіше вибирає дорогу серце (Ю. Мушкетик).
Морфологія і правопис
59
МОРФОЛОГІЯ І ПРАВОПИС
Морфологія (від гр. morphe «форма», logos «поняття») — це система граматичних значень і матеріальних засобів вираження їх для позначення в мові різних зв ’язків між явищами дійсності та найза-гальніших властивостей буття. Морфологією також називається розділ граматики, який вивчає ці засоби.
§46. Частини мови
В українській мові є десять частин мови. Шість із них (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово й прислівник) самостійні, три (прийменник, сполучник, частки) службові, і окремо стоїть вигук.
Змінюються тільки п’ять частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово, усі інші — незмінювані.
У цілому частини мови характеризуються так:
Частина мови За роллю в реченні Змінюваність
1. Іменник 2. Прикметник 3. Числівник 4. Займенник 5. Дієслово 6. Прислівник 7. Прийменник 8. Сполучник 9. Частки 10. Вигук самостійна службова особлива змінювана незмінювана
60
Морфологія і правопис
ІМЕННИК §47. Загальне поняття про іменник
1. Іменник називає предмет і відповідає на питання хто? що?
У граматиці предметом вважається все, про що можна запитати хто це? або що це? Отже, предмети — це не тільки назви людей {робітник, співачка), тварин (кінь, ворона), конкретних речей (сонце, книжка), а й назви опредмечених дій (засідання, облік), ознак (компетентність, краса), абстрактних понять (совість, доброта) тощо.
2. За характером називання іменники бувають загальні і власні.
Загальна назва дається багатьом однаковим предметам: чоловік, відвідувач, місто, гора, журнал, день, щастя.
Власна назва дається окремому предметові, щоб відрізнити його від інших подібних: Куценко, Григорій, Київ, Дніпро, «Вечірній Київ», Конгрес української інтелігенції, Юпітер, Чумацький Шлях.
3. За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот.
Назви істот поділяються на:
а) назви осіб (тобто, назви людей за різними ознаками, назви міфологічних істот, персонажів тощо): продавець, токар, прибиральниця, помічник, Михайло, Шевчук; лісовик, Перун, Дажбог, Мавка',
б) назви тварин (тобто назви всіх представників тваринного світу, включаючи найпростіших): слон, кит, корова, свиня, ластівка, карась, метелик, черв’як, мікроб.
Назви неістот поділяються на:
а) назви чітко окреслених предметів і понять (тобто назви охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, місяців, днів тижня тощо): стіл, олівець, портфель, ключ, дуб, рука, лоб, метр, кілограм, серпень, вівторок',
б) назви нечітко окреслених предметів і понять (тобто назви предметів, що не охоплюються зором, не мають чітких меж, збірні назви, назви територій, речовин, явиш, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних понять тощо): ліс, шлях, космос, гурт, народ, листя, пшоно, завод, пісок, алюміній, грім, радість, гнів, футбол, сон, прогрес, Крим, Поділля.
Морфологія і правопис
61
§48. Piq іменників
1. Іменники мають чоловічий, жіночий або середній рід. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з займенниками він, вона, воно або поєднуючи з цей, ця, це: цей степ (він), цей біль (він), цей собака (він), ця путь (вона), ця адреса (вона), це листя (воно).
Слід пам’ятати, що в українській мові до чоловічого роду належать, крім названих вище, такі ще іменники: цей насип, цей підпис, цей літопис, цей ступінь, цей пил, цей ярмарок, цей продаж, цей кір, цей Сибір.
2. Деякі іменники можуть бути подвійного роду — чоловічого або жіночого: цей сирота і ця сирота, цей п ’яниця і ця п ’яниця, цей листоноша і ця листоноша, цей каліка і ця каліка; чоловічого або середнього: цей ледащо і це ледащо, цей базікало і це базікало', жіночого або середнього: ця головище і це головище, ця хмарище і це хмарище.
Залежно від конкретного змісту значення чоловічого або жіночого роду мають прізвища: Петренко, Кублій, Хмара.
3. Рід незмінюваних іменників встановлюється так:
а) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, цей кюре, ця леді, ця фрау,
б) назви тварин мають звичайно чоловічий рід: цей шимпанзе, цей поні, цей какаду, цей колібрі, цей кенгуру (але якщо треба вказати на самку, назві надається значення жіночого роду: ця кенгуру, ця шимпанзе);