Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
в) назви неістот мають середній рід: це кашне, це комюніке, це меню, це журі, це алібі',
г) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: цей Кракатау (вулкан), цей Хокайдо (острів), ця Міссісіпі (річка), ця Монако (країна), це Гельсінкі (місто), це Онтаріо (озеро); порівняйте ще: каламутна Міссурі (річка), рівнинне Міссурі (плато), густонаселений Міссурі (штат у США);
ґ) незмінювані складноскорочені слова мають рід відповідно до роду іменника, який входить до абревіатури в називному відмінку: цей райвно (відділ), цей НБУ (банк), ця СБУ (служба), ця СОУ (спілка), це МЗС (міністерство), це МП (підприємство).
4. Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці сани, ці канікули, ці Карпати, ці Черкаси.
62
Морфологія і правопис
§49. Число іменників
1. Іменники мають два числа: однину й множину.
Іменники в однині можна співвіднести з займенниками
він, вона, воно або поєднати з цей, ця, це: цей світ, ця громада, це листя, це коріння.
Іменники у множині можна співвіднести з займенниками вони або поєднати з ці: ці дерева, ці корені, ці ножиці, ці Карпати.
Однина й множина іменників звичайно різняться між собою закінченнями: будинок — будинки, вікно — вікна, дорога — дороги. Проте в іменниках середнього роду на -я (змагання, сузір’я) закінчення в обох числах збігаються. Число цих іменників визначаємо, орієнтуючись на слова, що стоять при них: змагання триває — змагання тривають, далеке су-зір ’я — далекі сузір ’я.
2. Частина іменників вживається, як правило, тільки в однині. Вони означають:
а) назви речовин: залізо, віск, кров, молоко, чорнило;
б) збірні назви: студентство, молодь, дітвора, рідня, морква, бурячиння, листя, проміння, каміння, волосся;
в) назви дій, якостей, почуттів: молотьба, хода, бджільництво, байдужість, поспішність, гнів, дружба;
г) власні назви: Ольга, Степан, Іванченко, Луцьк, Kype-нівка.
Деякі з цих іменників можуть вживатися і в множині, щоправда, набуваючи при цьому трохи іншого значення: мінеральні води, добірні вина, леговані сталі, болі, радості, глибини, світи.
3. Незначна частина іменників має тільки множину. Вони переважно означають:
а) назви предметів, парних за своєю будовою: ножиці, сани, ворота, штани, челюсті, груди;
б) деякі збірні назви: люди, діти, кури, гуси, дрова, дріжджі, меблі, коноплі;
в) назви дій, станів, почуттів (переважно з суфіксом -ощ-): лінощі, веселощі, мудрощі, заздрощі, пахощі, жнива;
г) деякі власні географічні назви: Черкаси, Суми, Карпати, Альпи, Осокорки.
Множинні іменники реального значення однини або множини набувають за допомогою числівників: одні двері — двоє дверей, одні ножиці — троє ножиць.
4. Будуючи речення із збірними іменниками, треба особливу увагу звертати на число пов’язаних з ними слів. Якщо
Морфологія і правопис
63
збірний іменник, який називає сукупність багатьох предметів, стоїть в однині, то й пов’язані з ним слова теж повинні стояти в однині: осіннє листя (а не осінні), коріння проросло (а не проросли), селянство — воно (а не вони), молодь — її інтереси (а не їхні).
§50. Відмінки іменника
1. Іменник, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюється за відмінками.
В українській мові є сім відмінків, кожний з яких відповідає на певне питання:
а) називний — хто? що? (весна, явір);
б) родовий — кого? чого? (весни, явора);
в) давальний — кому? чому? (весні, явору);
г) знахідний — кого? що? (весну, явір);
ґ) орудний — ким? чим? (весною, явором);
д) місцевий — на кому? на чому? (на весні, на яворі);
е) кличний — хто? що? (весно, яворе).
Називний відмінок називається прямим, усі інші — непрямими.
2. Іменник у називному відмінку виступає в реченні в ролі підмета, іноді — в ролі присудка. Наприклад, у реченні: Вірний приятель — то найбільший скарб (Нар. творчість) — у називному відмінку стоять підмет приятель і присудок скарб.
Іменник у кличному відмінку виступає тільки в ролі звертання: Який ти, світе, теплий і широкий! (А. Малишко).
3. Називний і кличний віцмінки вживаються завжди без прийменника, місцевий — завжди з прийменником. Інші можуть виступати як без прийменника, так і з прийменником.
4. Деякі іменники не змінюються, а саме:
а) іншомовні слова, що закінчуються на голосний (крім -а після приголосного та -я): амплуа, кашне, протеже, ательє, парі, таксі, бюро, депо, метро, кіно, рагу, кен-гуру, меню, інтерв’ю, Нікарагуа, Туапсе, Сочі, Монако, Баку; але слово пальто змінюється: пальта, пальті, пальтом і т. д.;
б) жіночі прізвища на приголосний та -о: про Ганну Чу-бач, з Ліною Костенко; але чоловічі прізвища на приголосний та -о відмінюються: про Петра Чубача, з Григорієм Костенком;
64
Морфологія і правопис
в) більшість буквених абревіатур: на ЧАЕС, послуги ДКО, в СПУ, договір з ВАТ, від райвно; але: у загсі, на ЛАЗі, до ВАКу.
5. У складних назвах, що пишуться через дефіс, відмінюються, де можна, обидві частини: музей-квартира, музею-квартири; фабрика-кухня, на фабриці-кухні; Переяслав-Хмельницький, з Переяслава-Хмельницького; Пуща-Водиця, у Пущі-Водиці; Кота-Заспа, під Кончею-Заспою; Новосілка-на-Дністрі, у Новосілці-на-Дністрі; Ростов-на-Дону, do Pocmo-ва-на-Дону, під Ростовом-на-Дону, але: Баден-Баден, у Ба-ден-Бадені.
