Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 22

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 16 17 18 19 20 21 < 22 > 23 24 25 26 27 28 .. 89 >> Следующая


2. Російську букву и у власних назвах передаємо звичайно через і: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Kip-санов; Білібіно, Вітебськ, Ольгіно.

Але російську букву и передаємо через и:

а) після шиплячих («ще їжджу») і ц: Пущин, Чичиков, Житков, Шишкін, Щипачов; Чита, Тушино, Цимлянськ;

б) у префіксі при- та суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Привалов, Новиков-Прибой, Мечников, Голиков, П’ятницький, Станюкович, Радищев; Прикумськ, Зимовники, Бронниці, Котельник, Митищі;

в) якщо в українській мові є споріднене слово з и:

* Перед голосним е м’які приголосні стають твердими (див. §23.3).
54

Фонетика і правопис

Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Титов (бо Tum)] Липецьк (бо липа), Синельниково (бо синій), Кисловодськ (бо кислий)',

г) у словах Сибір, Симбірськ, Владивосток, Владимир, П’ятигорськ, Семипалатинськ.

Букву и після голосних, м’якого знака й апострофа передаємо через ї: Воїнов, Ізмаїлов, Тур’їн; Ільїнка, Троїцьк.

3. Російську букву е у власних назвах (якщо вона стоїть після приголосного) передаємо звичайно через е: рос. Державин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лєрмонтов — Лєрмонтов, рос. Полевой — Полевой; рос. Серпухов — Серпухов, рос. Первоуральск — Первоуральск.

Але російську букву е передаємо через є:

а) на початку слова: Євдокимов, Єршов, Єльцин',

б) у суфіксах -єв, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих, ц або р: Ломтєв, Сергеев, Алексеев, Бердяев; Васильево, Лежнєво; але після шиплячих, ц та р пишемо е: Тютчев, Плещеев, Нехорошее, Рум’янцев, Лазарев, Андреев',

в) якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Твердохлєбов (бо хліб), Серов (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Зверев (бо звір), Бєлорєцьк (бо біла ріка), Орехово-Зуєво (бо горіх); але пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменев (бо камінь — каменя), Лебедев (бо лебідь — лебедя), Хмельов (бо хміль — хмелю).

4. Російську букву е, що позначає звук о після м’якого приголосного, передаємо:

а) через йо на початку слова, після голосного, а також після м’якого знака в російському написанні: Йолкін, Ока-йомов, Нейолов, Воробйов (рос. Воробьев), Соловйов (рос. Соловьев);

б) через ьо після приголосних: Найдьонов, Тьоркін, Алфьоров, Семьоркін, Корольов;

в) через о після шиплячих («ще їжджу»): Горбачов, Хрущов, Щокін; Сичовка, Жолча (рос. Желча);

г) через е в назвах, утворених від спільних для української та російської мов назв: Артемов, Семенов, Федоров; Березіно, Орел.

5. Російські власні назви прикметникового походження оформляються, як українські прикметники, і так само змінюються (лише закінчення -ой передається через -ой): рос. Толстой — Толстой, Толстого, Толстому...; рос. Белая — Бела, Бєлої, Бєлій...; рос. Полевая — Полева, Полевої, Полевій....
Фонетика і правопис

55

§42. Передача інших слов’янських власних назв українською мовою

1. У південнослов’янських власних назвах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська, словенська мови) буква и (латиною — і) передається через и: Величков, Єлин-Пелин, Филипов, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Зринський, Селишкар, Левстик.

2. У західнослов’янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) буква у (латиною) передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.

Буква і в західнослов’янських власних назвах передається:

а) через н після шиплячих («ще їжджу») та в суфіксах -як-, -иц-, -ич-: Пшибишевський, Гощинський, Івашкевич, Ko-нопницька, Жижка, Масарик, Ьемницький, Сладкович, Тренчин;

б) через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава.

3. У південнослов’янських і західнослов’янських власних назвах буква е (у тому числі польське буквосполучення іе та чеська буква t) передається через е: Ботев, Каравелов, Недич, Скерлич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Cepa-ковський, Седлачек, Чапек, Гвездослав.

4. Польське буквосполучення іо передається:

а) через йо після губних приголосних («мавпа Буф»): To-лембйовський, Пйотровський;

б) через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньолек.

5. Слов’янські власні назви прикметникового походження оформляються як українські прикметники, і суфікси -CbK-, -цьк-, -зьк- пишуться з м’яким знаком (перед цими суфіксами м’який знак ставиться лише після л): Смирненський, Раковський, Конеський, Црнянський, Рачкий, Джальський, Пшибильський, Залеський, Яблонський, Красицький, Завадзь-кий, Палацький, Каменський, Неврлий, Тайовський, Барт-Ці-шинський.

Ці власні назви змінюються, як українські прикметники: Неврлий, Неврлого, Неврлому...; Неврла, Неврлої, Hee-рлій...

6. Білоруські власні назви передаються за традицією наближено до української вимови: Короткевич, Богданович, Панченко, Журавськищ але близько до білоруського звучання: Колас, Бядуля, Самуйльонок.
56

Фонетика і правопис

§43. Вживання букв я, ю, є, ї, й

1. Букви я, ю, € вживаються у двох випадках:

а) коли треба позначити м’якість приголосного перед голосними а, у, е: ряд [р‘ад], пляж [пл‘аж], люк [л‘ук], сюди [с‘уди], по-третє [трет‘е];
Предыдущая << 1 .. 16 17 18 19 20 21 < 22 > 23 24 25 26 27 28 .. 89 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed