Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
§51. Поділ іменників на відміни
1. За тим, як вони змінюються, іменники діляться на чотири відміни. Проте до жодної відміни не належать іменники, які вживаються тільки в множині (двері, Чернівці), які змінюються, як прикметники (вартовий), і які не змінюються (шосе, бюро).
2. До першої відміни належать іменники жіночого й чоловічого родів, які в називному відмінку однини мають закінчення -а(-я): хмара, буря, мрія, сирота, лелека, Микола.
3. До другої відміни належать:
а) іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а(-я): вітер, дощ, день, герой, батько',
б) іменники середнього роду, які при відмінюванні не приймають жодних суфіксів: село — села, жито — жита, поле — поля, сонце — сонця, подвір ’я — подвір ’я, горнятко — горнятка.
4. До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а(-я): радість, сутінь, ніч, подорож, мати.
5. До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні приймають суфікси -ат-(-ят-), -єн-: теля — теляти, лоша — лошати, коліща — коліщати, ім ’я — імені, плем я — племені.
Логічний хід міркувань при визначенні відміни іменника можна зобразити так(див. стор. 65):
Морфологія і правопис
65
§52. Поділ іменників І та II відмін на групи
1. Іменники І та II відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану (іменники III та IV відмін на групи не поділяються).
Іменники (крім іменників чоловічого роду з кінцевими -ар, -ир, -яр) діляться на групи залежно від характеру кінцевого приголосного їхньої основи.
До твердої групи належать іменники з основою на твердий нешиплячий: берез-а, дорог-a, Дніпр-о, шлях, віз, сел-о, яблук-о.
До мішаної групи належать іменники з основою на твердий шиплячий («ще їжджу»): пожеж-а, пущ-а, тиш-а, алич-а, вуж, кущ, плющ, ключ, плеч-е, прізвищ-е.
До м’якої групи належать іменники з основою на будь-який м’який: земл‘-а, зор‘-а, армій-а, сімй-а (сім’я), серпень, фахівець, трамвай, насін ‘н '-а (насіння), узвиш ’ш ’-а (узвишшя), сузірй-а (сузір’я).
До м’якої групи належать також іменники середнього роду на -е з основою на нешиплячий: пол-е, сонц-е, мор-е, серц-е. У непрямих відмінках основа в них закінчується на м’який приголосний: пол ‘-а, сонц ‘-а, мор ‘-а, серц ‘-а.
2. Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -ар, -ир можуть належати до твердої або м’якої групи.
66
Морфологія і правопис
Іменники з постійно наголошеними -ар, -ир належать до твердої групи: кулінар — кулінара, санітар — санітара, буксир — буксира, касир — касира.
Як виняток, до твердої групи належать також іменники комар, хабар, варвар, долар, панцир, пластир.
Усі інші іменники з -ар, -ир належать до м’якої групи: токар, бібліотекар, лікар, Лазар, козир; кобзар — кобзаря, вівчар — вівчаря, пустир — пустиря.
До м’якої групи, як виняток, належать також іменники Ігор, якір, лобур, єгер, кучер (про волосся).
3. Іменники II відміни чоловічого роду з кінцевим -яр можуть належати до мішаної або твердої групи.
Іменники на -яр з наголосом на закінченні в непрямих відмінках належать до мішаної групи: скляр — скляра, школяр — школяра, бетоняр — бетоняра, сміттяр — сміттяра.
Усі інші іменники на -яр належать до твердої групи: столяр — столяра, муляр — муляра, ювіляр — ювіляра, екземпляр — екземпляра.
Іменник маляр залежно від наголосу може належати до мішаної (маляр — маляра) або до твердої групи (маляр — маляра).
§53. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
Від групи іменника залежить вживання того чи іншого голосного в закінченні безпосередньо після основи: о чи е; и чи і; а, у чи я, ю.
1. У закінченнях орудного, давального й місцевого відмінків однини:
а) в іменниках твердої групи виступає о: весною, думкою, батьком, муляром, ювіляром, комаром, хабаром, звіром, телятком; батькові, мулярові, комарові, хабарові, звірові, теляткові',
б) в іменниках м’якої й мішаної груп виступає е: піснею, площею, конем, плащем, лікарем, склярем, полем, прізвищем; коневі, лікареві, скляреві.
2. У закінченнях родового відмінка однини й називного та знахідного множини:
а) в іменниках твердої групи виступає и: весни, думки, весни, думки, батьки, муляри, ювіляри; але закінчення і в називному множини, як виняток, мають іменники комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі;
б) в іменниках м’якої й мішаної груп виступає і: пісні, площі, пісні, площі, коні, плащі, лікарі, склярі.
Морфологія і правопис
67
Сказане тут не стосується давального й місцевого відмінків однини, у яких може виступати лише закінчення і незалежно від групи іменника: весні, думці, на комарі, на папері, на вікні.
У закінченнях давального відмінка однини -ові, -еві та родового відмінка множини -ів завжди пишеться і: батькові, ювілярові, лікареві, скляреві; батьків, ювілярів, лікарів, склярів.
У закінченні орудного відмінка множини -ами завжди пишеться и: веснами, піснями, лікарями, площами, полями.
3. У родовому, знахідному, давальному однини та в більшості відмінків множини:
