Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
б) коли треба позначити звукосполучення йа, йу, йе: водій — водія, водію, водієм; бій — бою, боєм, у боях; бий — б’ю, б’єш.
Буква ї вживається тільки для позначення звукосполучення йі: водій — водії, бій — бої, Юрій — Юріївна (Юрій + івна), соловей — солов’ї, де Віньї.
2. Для позначення м’якості букви я, ю, є найчастіше вживаються після зубних («де ти з 7си ці лини») та р: подяка, цятка, різниця, люстра, сюрприз, майбутнє, порядок, рюкзак.
Для позначення пом’якшення губних («мавпа Буф») ці букви вживаються:
а) в українських словах лише після збігу приголосних типу свято, цвях, тьмяний, різьбяр, мавпячий;
б) в деяких іншомовних словах: бюро, бюджет, бюст, бюлетень, бязь, пюре, пюпітр, мюзик-хол, фюзеляж; Бюлов, Бялий, Вязьма, Вюртемберг, Пясецький, Мюнхен, Мюллер.
Для позначення пом’якшення шиплячих («ще їжджу») ці букви:
а) в українських словах вживаються лише після подвоєння та збігу приголосних: збіжжя, піддашшя, залізяччя, подорожжю, ніччю, тушшю, жовчю, Керчю, Поволжя; в інших випадках не вживаються: жар, щука;
б) в іншомовних словах не вживаються: журі, парашут, брошура, Жуль Верн, Чурльоніс.
Для позначення пом’якшення г, к, х ці букви:
а) в українських словах не вживаються;
б) в іншомовних словах вживаються рідко: кювет, манікюр, кюрі, гюрза, гяур, Кюв’є, Кюрасао, Гюго.
3. Буква й пишеться в кінці слова та складу, а також перед о для позначення звука й: крайній, майно, серйозний, бойовий, медальйон, мільйон, компаньйон.
Перед а, у, о, е, і, я, ю, є, ї буква й пишеться лише в префіксі най-: найавторитетніший, найупевненіший, найяскравіший.
В інших випадках у цій позиції буква й вживається рідко, а саме: в словах: фойє, майя (народність), Гавайї, Савойя, Фейербах, Гойя, а також віця (дишель у воловому возі); але: конвеєр, феєрверк, рояль, саквояж і подібні.
Фонетика і правопис
57
МИЛОЗВУЧНІСТЬ МОВИ §44. Усунення збігу голосних та приголосних звуків
1. Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім — приголосних. При цьому пауза сприймається як приголосний.
Наприклад, у прислів’ї: Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі — перший раз ужито прийменник в, щоб уникнути збігу голосних ау (хоч і виникає при цьому збіг приголосних вжм), другий — прийменник у, щоб уникнути збігу приголосних львн.
У прислів’ї: Учорашнього дня і стома кіньми не наздоженеш — після слова дня робиться пауза, тому далі вжито голосний і, а не приголосний й.
2. Найпоширенішим засобом милозвучності мови є чергування у — в та і — й: раз у раз — плече в плече; глянув угору — подивився вгору; наш учитель — наші вчителі, працюють удень — працюємо вдень; ліс і поле — поле й ліс; дощ іде — дощ не йде.
Але після паузи незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова вживається у та і: всюди: у приміщенні, у коридорі; дні і ночі, свої і чужі.
Перед словами, на початку яких є звуки в, ф — самі чи у звукосполученнях (св, зв, TB, дв, хв, гв, сф і под.) незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова пишеться переважно у: було у «Вечірньому Києві», події у світі, сказано у зверненні, будівля у дворі, досягнення у сфері політики.
Перед й, я, ю, є, і вживається, як правило, і: вата і йод, груші і яблуні, злагода і єдність, ішли і їхали.
На початку речення перед приголосними рекомендується вживати у та і: У Києві... У районі... У1996році... У наш час... Удень прибули... І знову... (але перед голосними: В Україні... В інституті...).
Іноді прийменник у набирає форм ув, уві: ув інституті, уві сні. В іншомовних словах та в деяких словах переважно книжного походження нема чергування у — в, і — й: до університету, біля інституту, міська управа, уклали угоду.
3. Для усунення немилозвучного збігу голосних чи приголосних використовуються ще такі засоби:
а) варіанти прийменника з, із, зі: з пошаною, із Сирця, із сховища, зі святом, із святом, зі школи, із школи, зі своєї точки зору, зі зброєю;
б) варіанти часток б, ж (після голосних) і би, же (після
58
Фонетика і правопис
приголосних): скликали б — скликав би, вона б очолила — він би очолив, я ж казав — він же казав;
в) варіанти дієслівного постфікса -ся (перед приголосними та паузою) і -сь (перед голосними): зібралися вчителі — зібрались учні, сталося вночі — сталось уночі, повернувся в Україну — повернувсь у Київ;
г) додавання або відкидання голосних звуків у кінці деяких префіксів, прийменників та прислівників: відчинити — відімкнути, над нами — наді мною, перед тобою — переді мною, знову встиг — знов устиг, пізніше зрозумів — пізніш усвідомив.
§45. Інші засоби милозвучності
1. Будуючи речення, треба стежити, щоб на межі слів не виникали немилозвучні збіги звуків: ці цінні пропозиції — ці корисні пропозиції, велика кабіна — простора кабіна, водій дійсно спізнився — водій справді спізнився, був вітер — було вітряно.
2. He слід допускати римування слів у прозі: питання про святкування — питання про відзначення, князь Ярослав збудував — Ярослав Мудрий збудував, любов людини до батьківщини — любов людини до рідної землі.
