Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
2. У деяких дієслівних коренях о перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з а: гонити — ганяти, клонитися — кланятися, котити — качати, кроїти — краяти, ломити — ламати, виламувати (і виломлювати), допомогти — допомагати, скочити — скакати, перескакувати; схопити — хапати, проводити — запроваджувати.
§38. Розрізнення о та у
1. У складах з неясними о та у (що трапляється рідко) пишеться та сама буква, що й під наголосом — основним чи побічним: голубка, бо голуб; розумний, бо розум, козуля, бо кози; кожух, бо кожушина; зозуля, бо зозулястий, лопух, бо лопухи; купівля, бо куплений; буркун, бо буркуни.
2. У дієслівному суфіксі -ува- (-юва-) і прикметниковому -уват- (-юват-) не під наголосом звучить і пишеться у(ю), а під наголосом — о: друкувати — друкований, спростувати — спростовує, дисциплінувати — дисциплінованість, риштування — риштовання; білуватий, темнуватий, синюватий, але: плисковатий (і плискуватий), стовбоватий (і стовбуватий).
3. У словах будяк, ворушити, мармур, парубок, пурхати, яблуко, яблуня, а також із початковим су- (супроводити, суперник, сусід і т. п.) завжди виступає у. У словах, похідних від глухий, пишеться у: глухнути, заглухлий (але: сухий — сохнути, засохлий).
§39. Чергування о — і, е — і
1. Голосні о, е у відкритому складі чергуються з і в закритому складі: гора — гір, слово — слів, ночі — ніч, батькова — батьків, воля — вільний, моя — мій, могти — міг, стою — стій; кореня — корінь, кременя — кремінь, лебедя —
52
Фонетика і правопис
лебідь, село — сіл, ковалева — ковалів, принесу — приніс, семи — сім, Києва — Київ.
Звук і часто зберігається й у відкритому складі перед суфіксами -ок, -ець: дзвінок, кілок, стіжок, згірок, хутірок, кінець, острівець, гребінець, папірець, ремінець.
2. Але чергування в закритому складі не відбувається:
а) якщо о, е випадні чи вставні: сон — сну, вогонь — вогню, садок — садка, пісок — піску, день — дня, орел — орла, квітень — квітня; вікно — вікон, сосна — сосон, весна — весен, дно — ден; а також: любов — любові, лоб — лоба, льон — льону, рот — рота, мох — моху, лев — лева;
б) у групах -оро-, -ере-, -оло-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов-: ворон, сторож, поборов, берег, перед, голос, солод, розколов, молов, зелень, шелест, борг, борщ, верх, чверть, вовк, шовк; але винятки: дорога — доріг, сторона — сторін, ворота — воріт, борода — борід, борона — борін, корова — корів, порога — поріг, оборогу — оборіг, морогу — моріг, смороду — сморід, береза — беріз, череда — черід, болото — боліт, стерегла — стеріг, зберегла — зберіг, волокла — волік та ін.;
в) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, паровоз, медонос, хлібороб, риболов; але в частинах -хід, -ріг: теплохід, пішохід, носоріг, Козеріг;
г) у ряді книжних слів: пророк, потоп, закон, вирок, богослов, світоч, народ, прапор, завод; а також за традицією в деяких прізвищах: Боровиковський, Котляревський, Глібов (але: Голованів-ський, Желехівський, Миньківський, Щоголів тощо);
ґ) в іншомовних словах: атом, вагон, вазон, метеор, шофер, студент, Лондон, Вашингтон, Дон Кіхот, Бетховен, Ростов (і ростовський), Тургенев (і тургеневський), Ботев (і бо-тевський).
3. Голосні о, е чергуються з і в коренях дієслів перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува-: виволокти — виволікати, полоскати — прополіскувати, берегти — зберігати, застебнути — застібати, летіти — літати, підперезати — підперізувати, тесати — затісувати, викоренити — викорінювати, чекати — очікувати (але: прищепити — прищеплювати, завершити — завершувати).
§40. Чергування е — о
1. Після шиплячих («ще їжджу») звук е може чергуватися з о: четвертий — чотири, вечеря — вечора (від вечір), женитися — жонатий, чернетка — чорний.
Фонетика і правопис
53
2. У прикметниках після твердих приголосних виступає суфікс -ов: зимовий, службовий, судовий, мостовий, кварцовий, Іванова, братова.
Після м’яких та шиплячих:
а) якщо наголос падає на закінчення, теж виступає суфікс -ов: польовий, тіньовий, осьовий, дійовий, дощовий, сторожовий',
б) якщо наголос падає на основу, то виступає суфікс -ев-* (-€в-): травневий, кінцевий, алюмінієвий, грушевий, спаржевий, життєвий (і життьовий), взуттєвий (і взуттьовйй), борщевий (і борщовий); Василева, Мусієва, Дорошева, лікарева (пор.: лікаря), сторожева.
§41. Передача російських власних назв українською мовою
1. Російські власні назви передаємо якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису — зокрема щодо вживання м’якого знака й апострофа: рос. Соловьев — Соловйов, рос. Прокофьев — Прокоф’єв, рос. Алябьев — Аляб’єв, рос. Дьяконов — Дьяконов,/ рос. Васильєв — Васильєв, рос. Ананьин — Ананьїн, рос. Пятницкий — П’ятницький; рос. Невьянск — Нев’янськ, рос. Чал-тырь — Чалтир, рос. Пермь — Перм, рос. Обь — Об, рйс. Плоскошь — Плоскош, рос. Арсеньево — Арсеньєво, рос. Ок-тябрьск — Октябрськ.
Але м’який знак обов’язково пишеться в кінці суфікса -ець, у суфіксах -ськ-, -цьк-: рос. Юрьевец — Юр ’євець, рос. Скиталец — Скиталець; рос. Иркутск — Іркутськ, рос. Троицк — Троїцьк.
