Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, один з них випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.
1. У вимові й на письмі в групах приголосних стн і стл («стіна і стіл») середній т випадає: перстень — персня, область — обласний, якість — якісний, кількість — кількісний, росте — рослина, щастя — щасливий.
Але т зберігається:
а) у словах кістлявий, пестливий, хвастливий, зап ’ястний, хворостняк',
б) у прикметниках, утворених від іншомовних слів на ст: контрастний, баластний, компостний, форпостний;
в) у числівниках шістнадцять, шістдесят, шістсот, у яких пишеться т, хоч і не вимовляється.
2. У вимові й на письмі в групах приголосних скн, зкн і шчк середні к і ч випадають: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, бризки — бризнути, горщок — горшка, дощок — дошка, зморщок — зморшка. Але к вимовляється і пишеться в словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скніти, скнара, брезкнути.
3. Випадають приголосні у вимові й на письмі ще в таких словах:
а) тижня, тижневий — від тиждень;
б) проїзний, виїзний, заїзний, під’їзний і под,— із коренем -їзд-, а також у слові празник;
в) серце — при формі сердець',
г) скатерка — від скатерть;
ґ) ченця — родовий відмінок від чернець.
4. У вимові звук т випадає, але на письмі позначається:
а) у групах приголосних стськ, нтськ, нтств (в іменниках
та прикметниках, утворених від іншомовних слів на -ст,-нт): турист — туристський, центрист — центристський, модерніст — модерністський, реформіст — реформістський, гігант — гігантський, кореспондент — кореспондентський,
42
Фонетика і правопис
студент — студентство, агент — агентство, дилетант — дилетантство;
б) у групах приголосних стц, стч: невістка — невістці — невістчин, артистка — артистці, пустка — у пустці, хустка — у хустці.
§28. Чергування приголосних
1. При зміні й творенні слів відбуваються такі чергування приголосних:
а) г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,
б) к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;
в) х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у рус/ — рушити, ковалиха — ковали шин, колихати — колишу, писати — /мішу.
Проте замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (від рука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний (від серце, але: сердечний «серцевий, щирий» тощо). В інших подібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: молочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.
2. У дієсловах, крім того, відбуваються ще такі чергування приголосних:
а) д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати',
б) зд — ждж: їздити — їжджу — вїжджений;
в) т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;
г) ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.
В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.
§29. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ськ(ий), -ств(о)
При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-, -CTB-приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.
1. У вимові зливаються в один звук такі приголосні, і це позначається на письмі:
Фонетика і правопис
43
а) г, з, ж + с = з: Кривий Ріг — криворізький, Прага — празький, Кавказ — кавказький, француз — французький, Збараж — збаразький, Париж — паризький; убогий — убозтво, боягуз — боягузтво;
б) к, ц, ч + с = ц: козак — козацький, Вінниця — вінницький, Гадяч — гадяцький; юнак — юнацтво, купець — купецтво, ткач — ткацтво;
в) х, с, ш + с — с: чех — чеський, JIenemuxa — лепети-ський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський; птах — птаство; товариш — товариство.
Винятки з цього правила на письмі становлять деякі прикметники, утворені від іншомовних слів: тюрки — тюркський, казах — казахський, Мекка — меккський, Ла-Манш — ла-маншсьгсий.
2. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються, а саме:
а) на стику твірної основи і суфікса чується дз, ц: завод+ський = заводський [заводз'кий], люд+ство = людство [л'удзтво], солдат+ський = солдатський [солдац'кий], Корчувате — корчуватський [корчувац‘кий], брат+ство = братство [брацтво];
б) кінцеві звуки твірної основи т і ст при збігу приголосних не вимовляються: президент+ський = президентський [президенс‘кий], лаборант+ський = лаборантський [лаборан-с‘кий], лейборист+ський = лейбористський [лейборис'кий].
3. Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) цей суфікс випадає: П’ятихатки — п’ятихатський, Чоколівка — чоколівський, Звенигородка — Звенигородський, Камчатка — камчатський.
§30. Уподібнення приголосних
1. Свистячі («сце їздзу») перед шиплячими («ще їжджу») переходять у відповідні шиплячі: з — ж, Ц — Ч, C — ш. Це відбивається й на письмі: брязк — бряжчати, в’їздити — вїжджений, пісок — піщаний, пуск — пущений, Київський — Київщина, Васько — Ващенко, козацький — козаччина.
