Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Але коли перша частина — односкладове слово, то, як правило, відмінюється лише друга частина прізвища: Драй-Хмара — Драй-Хмари, Драй-Хмарі і т. д.; Кос-Анатольський — Koc-Au а/польського, Кос-Анатольському і т. д.
6. При відмінюванні прізвищ відповідно до фонетичних правил української мови відбуваються:
а) чергування г, к, х із з, ц, с перед закінченням і: Нудьга — Нудьзі, Здоровега — Здоровезі, Заволока — Заволоці, Дробаха — Дробасі;
б) чергування о, е з і: Кривоніс — Кривоноса, Сивокінь — Cu-воконя, Кремінь — Кременя, Лебідь — Лебедя, Кисіль — Киселя;
в) чергування о, е з нульовим звуком (випадіння о, е): Жайворонок — Жайворонка, Лоповок — Лоповка, Корунець — Корунця, Крекотень — Крекотня (але в прізвищах Жнець, Швець голосний е не переставляється: Жнеця, Швеця; не випадає е в прізвищах Чернець — Чернеця, Мудрець — Мудреця, не випадає е в чеських і польських прізвищах: Гашек — Гашека, Гавлічек — Гавлічека, Вільчек — Вільчека).
§63. Написання не з іменниками
Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеться окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом.
82
Морфологія і правопис
1. Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха (нема слова «вдаха»), невіглас, негода, недбальство, недокрів \я, недоліт, недоторканність, недоук, нездара, ненависть, необхідність, неосудність, непосида, неробство, нестача, нехтування, нечисть.
2. В інших випадках при написанні не з іменниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
а) якщо в даному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: враховуючи небезпеку (загрозу), відчувається небажання (нехіть, відсутність бажання), підписка про невиїзд (безвідлучне проживання), позиція невтручання (нейтралітету), виявити недовір'я (сумнів, підозру), серйозні незгоди (розбіжності), несплата податків (невнесення плати, заборгованість), сталося нещастя (лихо);
б) якщо заперечується, відкидається щось (між не та іменником тоді можна вставити якесь слово), то не пишемо окремо: він не друг (не мій друг, а знайомий, співробітник, випадкова людина, ворог); не слава цікавить мене (не гучна слава, а вдячність людей, похвала, заробіток, гроші); не згода панує між нами (не сердечна згода, а кругова порука, розбрат); не вміння тут потрібне (не досконале вмінця, а бажання, охота, час, матеріал).
ПРИКМЕТНИК §64. Загальне поняття про прикметник
1. Прикметник називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий?
Прикметники називають колір (білий, синій, жовтий), розмір (великий, довгий, малий), смак (солоний, кислий, гіркий), якість (добрий, гарний, досконалий), характер людини (щедрий, скупий, розумний), відношення до матеріалу (дерев'яний, кам'яний, алюмінієвий), відношення до часу й місця (вчорашній, далекий, київський), належність (сестрин, материн, братів) тощо.
За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.
2. Якісні прикметники називають ознаки предмета, які можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповідають на питання яки й?): легкий, легший, найлегший, дуже
Морфологія і правопис
83
легкий; гарячий, дуже гарячий; вузький, трохи вузький; солодкий, ледь солодкий; зелений, зеленуватий.
3. Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин (відповідають на питання який?): джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб з пшениці), міський транспорт (транспорт міста), затяжне засідання (засідання, що затяг-лося), учорашнє рішення (рішення, прийняте вчора).
4. Присвійні прикметники вказують на належність предмета людині, рідше тварині (відповідають на питання чий?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина наука, орлині крила, козяче молоко.
5. Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, крім того, мають ступені порівняння.
6. Прикметники увиразнюють мову, уточнюючи поняття, названі іменниками. Наприклад, речення: За землею і в небі скучно — не зовсім зрозуміле, тим часом як прислів’я: За рідною землею і в небі скучно — висловлює завершену думку, і цьому допомагає прикметник рідний.
Разом з тим треба пам’ятати, що надмірне нагромадження прикметників, навпаки, затемнює зміст висловлювання. Зайвих прикметників у реченні слід уникати.
§65. Ступені порівняння якісних прикметників
1. Якісні прикметники при зіставленні предметів можуть указувати на неоднакову міру тої самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; розвинений, більш розвинений (розвиненіший), найбільш розвинений (найрозвиненіший). Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівняння: вищий і найвищий.
2. Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Свинець важчий за олово. Чавун легший, ніж сталь.
Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Воля дорожча за життя. Морська миля майже вдвічі довша від кілометра. Алюміній більш поширений у природі, ніж залізо. Речення на зразок «Хрін редьки не солодший» неправильно побудоване. Треба: Хрін від редьки (за редьку) не солодший.
