История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
§ 43. Приголосні фонеми, їх характеристика. Система приголосних фонем східнослов'янської мови раннього періоду, успадкована від спільнослов'янської доби, складалася з таких одиниць: IbI9 /р/, M9 /m/, /d/, Itl9 Izl9 IztI9 /с7, /s/, /sV, Inl9 /п7, Irl9 /г7, /1/, /17, IzfIt IdzU9 IetI9 /sV, /j/, /g/, /k/, /х/.
За місцем творення вони розподілялись на:
1. губні — Ibl9 /р/, M9 Im/;
2. передньоязикові:
а) зубні — Idl9 Itl9 Izl9 Isl9 Iz9I9 IctI9 IstI;
б) піднебінно-зубні — IztI9 IdztI9 Ic9I9 Is9I;
в) носові — /п/, /п7;
г) плавні — Ill9 Irl9 /17, IrtI;
3. середньоязикові — 1)1;
4. задньоязикові — Igl9 Ikl9 /х/.
За диференційною ознакою сонорності, дзвінкості й глухості ці фонеми спільносхіднослов'янської мови поділялись на такі групи:
а) сонорні — Irl9 IrtI9 /1/, /17, Inl9 IntI9 Iml9 M91}/;
б) дзвінкі — Ihl9 Idl9 Izl9 IztI9 Iz9I9 IdztI9 Igh9
в) глухі — /р/, Itl9 Isl9 IstI9 IetI9 IetI9 IstI9 Ikl9 Ixl.
Дзвінкі й глухі, що об'єднуються в одну групу шумних, вступили в такі корелятивні відношення: Ihl — /р/, IdI — Itl9 Izt— Isl9 IztI — IstI9 IztI — IstI9 IdztI — IetI9 Igl — Ikh Поза такою кореляцією перебували фонеми Ivl9 IetI9 Ixl9 l\h
За способом творення східнослов'янські приголосні фонеми того часу можна згрупувати так:
а) проривні — Ibl9 /р/, Idl9 Itl9 Igl9 Ikl;
б) фрикативні, або щілинні — Ivl9 Izl9 Iz9I9IsI9 Is9I9 HtI9 IstI9 IxI9 ЦІ.
в)^африкати, або проривно-щілинні — IdztI9 IetI9 Ie9/;
137 г) проривно-прохідні — /m/, /п/, /п7, /г/, /г7, /1/, /17. Губні фонеми, а також передньоязикові /d/, /t/, /z/, /s/, /г/, /1/, fn/, крім свого головного вияву у відповідних непалатальних звуках, могли в позиції перед голосними переднього ряду реалізуватися також у напівпдлаталізованих приголосних, що становили їх позиційні варіанти: /Ь7, /р'/, /v7, /mV, /dV, /t'/, /zV, /sV, /г7, /Г/, /пв/: [byt'i] — [b'it'i], [pojg] — [p*et4], [vozb] - [v'ez«?], [mogb]-[m'esto], [dat'i] — [d'elo], [ty] — [t'elo], [zgbb] — [z'^t'b], [sadb] — [s'eno], faka] — [r'^db], [lov'it'i] — [Гёуъ], [nos'it'i] — [n'est'i].
Задньоязикові фонеми /g/, /k/, /х/ перед голосними переднього ряду зовсім не вживалися і послідовно реалізувалися лише у відповідних твердих приголосних звуках. М'які фонеми /z7, /с7, /s7, /г7, /17, /п7, Iz1Ii IdzrI9 /с7, /s7 і /j/ звичайно реалізувалися в палатальних приголосних звуках.
Артикуляція губних звуків [b], [р], [т] у східнослов'янській мові того часу, очевидно, не відрізнялася від їх артикуляції в сучасних східнослов'янських мовах.
Питання про артикуляцію східнослов'янського [v] ранньої доби в лінгвістичній науці ще не знайшло єдиного розв'язання. Одні вчені (О. О. Шахматов, В. Bf Іванов) вважають його губно-зубним приголосним 10\ Інші ж дослідники додержуються погляду, що він був звуком губно-губним (білабіальним), тоібто вимовлявся як [w], принаймні в значній частині давніх східнослов'янських говорів Цей погляд грунтується на тому, що в українській та білоруській мовах приголосний [w] перед іншими приголосними та на кінці слова змінювався в нескладовий [и]: укр* вчора [исога], вдова [udowa], мов [шоу]—род. відм. мн.; блр. дзеука, дзедау. Відома подібна зміна й багатьом сучасним російським говорам. Другим аргументом на користь губно-губної артикуляції звука [w] є те, що він ще в давньоруській мові досить вільно виступав у функції протетичного приголосного перед лабіалізованим голосним, зокрема перед [о], що свідчиться паміятками східнослов'янської 'писемності: еоко (Жит. Сим. Столп. XIII ст., Ср. I, 288), в Вордъ (ЛЛ 1377, 474), в Ворду (475), Вольги, градъ Вользинъ (60), А половци восе лежать
за полъ дне'(Л1, 654), восмь (Новг. купч. XIV—XV, Ср. I, 306), мЪчь востръ (ПА 1307, 125 зв.), вовцахъ (277 зв.), Ємше за вужа вєзоша (ЛІ, XV, 172), в вустЪхъ (ПВЛ, 69).
Зрідка виступав звук [w] у позиції перед лабіалізованим також і в функції епентетичного приголосного: тивунъ (ПР, 1282, 123).
Свідченням губно-губної артикуляції приголосного [w] у південно-західних говорах давньоруської мови може бути також і те, що в сучасній українській та білоруській мовах він вимовляється звичайно як білабіальний приголосний. Отже, східнослов'янська
Див.: Шахматов Л. А. Очерк древнейшего периода истории русского языка, с. 40; Иванов В. В. Историческая фонология русского языка, с. 124.
Див.: Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 299; Борковский Bf lH., Кузнецов П% Ct Зазнач, праця, с, 53,
139 фонема IvI реалізувалась неоднаково," в одних діалектах — у губно-зубному звукові [v], а в інших — у губно-губному [w].
Передньоязикові приголосні [d], [t], [z], [s], [z'], [s'], [c'] артику-лювалися, певно, так, як і в сучасних східнослов'янських мовах.
Приголосні [z'J, [dz'], [с'], [s'] східнослов'янські діалекти успадкували від спільнослов'янської мови лише як звуки палатальні. Африката [dz'], як можна зробити висновок на підставі її вживання в сучасних східнослов'янських мовах, була властива не всім східнослов'янським діалектам, а тільки південно-західним, на основі яких сформувались мови білоруська та українська.
