История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Артикуляція носового сонорного [п] і [n'] також нічим не відрізнялася від її сучасної артикуляції у східнослов'янських мовах. Вимова ж сонорних приголосних [г] та [і] на ранньому східнослов'янському грунті характеризувалася деякими особливостями, що залежали віД походження й позиції цих звуків. Приголосний [г], що в спільнослов'янській мові походить з давньоіндоєвро-пейського [г], артикулювався перед голосними непереднього ряду як твердий нескладотворчий звук, тобто подібно до тієї артикуляції, що властива і сучасним східнослов'янським мовам: кгъуь, пор. лат. cruor, лит. kraujas, д.-інд. kravfs (сире м'ясо); rydati, пор. лит. rauda, д.-інд. rudati. Перед голосними переднього ряду він виступав як нескладотворчий приголосний напівпалаталізований: tr'i — гр. тріа, лат. tres, tria; kr'ivb.
Сонорний [г] у сполученні [ъг], [ьг] між приголосними, тобто той, який історично утворився з давньоіндоєвропейського складо-творчого [г], у східнослов'янських діалектах теж вимовлявся як приголосний складотворчий (г->- йг, ir-^ъг, ьг —>- ъг, ьг): tbvgb, zbrпо, пор. с.-х. трг, зрно, лит. zirnis. На початку складу, тобто перед голосним, приголосний [г] і після зредукованого вимовлявся як звук нескладотворчий: Ььгаїі. Складотворча артикуляція властива була [г] також перед наступним приголосним у позиції після
[0], [е]: *orbota, *dorga, *berza (робота, дорога, береза).
Артикуляція сонорного [і] у ранніх східнослов'янських діалектах, як і [г], теж не була однорідною. Перед голосними непереднього ряду давній [і] вимовлявся як приголосний нескладотворчий; у порівнянні з сучасними східнослов'янськими мовами, очевидно, він був ближчий до середнього творення: Ioviti — лит. lavyti, латиськ. lavit, нім. lauern (підстерігати). Перед голосними переднього ряду цей приголосний вимовлявся як звук напівпалаталізований: *jel'enb — лит. elnias, вірм. ein; bol'ii—д.-інд. balam; *l'eto. _ ч
У звукосполученнях [ъ1], [Ы] з [ul], [її], що походять із скла-дотворчого сонанта [1], як і в [оі], [еі] у позиції перед приголосним
[1] вимовлявся як звук складотворчий: sVblna, пор. ч. vi па (хвиля, шерсть), *zblh> — д.-р. жьлтъ, укр. жовтий; *kolti (колоти) — лит. kalti, *melko (молоко).
Артикуляція палатальних сонорних [r'] та [і'] була нескладо-творчою: mor'e, роГе, z'eml'a.
140 Середньоязиковий [j] — палатальний приголосний, за своєю артикуляцією він був близький до нескладового [і]. Функціонально ці звуки мало відрізнялися один від одного, але перший з них, тобто [j], артикулювався з трохи вищим підняттям спинки язика до твердого піднебіння, внаслідок чого утворювалася щілина,-через яку проходив струмінь видихуваного повітря, викликаючи, тертя цього струменя об ЇЇ стінки, що властиве для артикуляції всякого приголосного. Отже, [j] за артикуляційними властивостями був приголосним звуком, і цим він якісно відрізнявся від [і], як звука голосного, хоч така відмінність і не була дуже значною.
Задньоязикові [g], [k], [х] вимовлялися як приголосні непом'як-шені і вживалися в позиції перед голосними непереднього ряду.
§ 44. Групи приголосних. Кожна мова характеризується певними особливостями в сполучуваності приголосних. Східнослов'янському консонантизмові, в якому відбилися всі ті перетворення, що відбулися на спільнослов'янському грунті, теж притаманні свої специфічні властивості поєднання приголосних між собою. На ранньому етапі його розвитку внаслідок діяння закону висхідної звучності приголосні могли стояти в складі лише перед голосним звуком. Склад міг творитися й з одного голосного, без приголосного (o-gnb), але такі склади не були поширені. Значно частіше склад
ВКЛЮЧаВ ОДИН ГОЛОСНИЙ ЗВуК І ОДИН ПрИГОЛОСНИЙ (di-VO, VO-lb, Sb-Vb-
сь) або кілька (два чи три) приголосних перед ним (sve-tb, slu-хъ, grb-me-ti, stre-la).
Однак в одному складі поєднувались не всі приголосні, а лише певні з них. Так, зовсім не могли сполучатися в ньому два* проривних; ніколи не стояв у групі з двох приголосних на першому місці сонорний, а на другому — шумний. Найчастіше у групах з двох приголосних поєднувались такі звуки:
а) проривний з сонорним [г], [1], [п], а також із звуком [v]:
bra-tb, do-Ьгъ рго-si-ti, ve-ргь drb-va, Ьъ-drb tra-va, u-tro
gre-хъ, i-gra-ti kri-ca-ti, шо-кгъ
141 Q фрикативний з сонорним [г], [1], [п],
[ш] та із звуком [v]:
[x] + lrj xro-тъ, vi-хгь
[z] ] fze-zlb
[sj > + [1] jslo-vo, pa-sh>:
[x] J (х1ё-Ьъ, dr§-xh>
Щ 4- Гпі fzna-ti, zi-znb
[sjj ~ 1 J lsno-ръ, рё-snb
Wl jL. tmi |zmi"J'a
[s]J ~ 1 J lsme-хъ, je-smb
[z] ] [zve-гь, zvo-пъ
[s] > + [v] jsve-kry, svg-tb
[x] J Ixva-la.
в) дзвінкий фрикативний [z] з дзвінким проривним:
г і , j[d]:gne-zdo, zve-zda
г) глухий фрикативний [s] з глухим проривним:
{[р]: spe-ti (д.-р. Ctibmut укр. спішити),
spi-ська (д.-р. спичька, укр, палиця). [t]: sta-ti, ste-na, me-sto; [k]:i-ska-ti, blb-skb, йе-пь-skb.
д) африката [c'] з фрикативним [v]:
cve-tb, cve-sti.
е) губний з [1']:
[b] \ (grebl'a
lPjl + [l'[ IWa
[Virr*111 jlovl'a
