История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Проте гіпотеза про однакову давність початкових [о] і [е] в тих самих словах має чимало уразливих місць. По-перше, вона не пояснює, чому в одних словах виникли паралельні [oj — [je], а в інших за таких самих умов — не виникали (*ognb, *ovbnb, ovbca, око, jestb); по-друге, вона оминає відповідь на питання, чому в одних мовах відбулося узагальнення слів з початковим [о], як-от у східнослов'янських, а в інших — з [je]; по-третє, вона також не обіймає багатьох «винятків», які випадають із загальної фонетичної закономірності тої чи іншої конкретної мови. Так, наприклад, важко зрозуміти, чому в західнослов'янських діалектах відбулося узагальнення слів з початковим [je], але ч. olse, п, olcha, в.-луж. wolsa, н.-луж. wolsa, хоч слвц. jelsa і т. ін. Не можна не погодитись з Ф. П. Філіним у тому, що ця гіпотеза нічим не аргументована і лише відсуває далі в глибину віків розглядане явище ш. Однак це ніяк не заперечує joro, що спільнослов'янська мова відбивала давньоіндоєвропейське чергування голосних [е] — [о] не тільки в середині, а й на початку кореня. Але тоді [е] й [о] могли давати не один, а різні рефлекси в тій самій мові, напр.: *el- — *е1ень
110 Див.: Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков, с. 227—228.
411 Див.: Филин Ф. П, Образование языка восточных славян, с, 200,
144 jelenb—укр. блень, рос. олень, блг. елен, с.-х. \елен, п. jelen,' ч. jelen, слвн. jelen; *ol— *о1пь — укр. лань, рос. лань, с.-х. лане, ланад, п. iania, ч. 1ай, *olsb — укр. лось, рос. лось, блг. лос, с.-х. лос, п. los, ч. los.
Деякі вчені припускали, що початкове сполучення [je] розвинулось з [о] внаслідок виникнення перед ним [j], який у цій позиції поширився не в усіх діалектах спільнослов'янської мови, а лише в частині їх, звідки ст.-сл. язеро, яльха, п. jezioro, словен. jezero, jelsa і т. ін. Якщо перед [о] не було [j], то такий [о] зберігся, як-от укр. озеро, рос. озеро, ольха, п. olcha, ч. olse 112.
На зовсім протилежній основі грунтується гіпотеза, за якою виникнення співвідносності початкового [о] — [je] пов'язується з залишками ларингальних приголосних у спільнослов'янській мові. Вихідним для її прихильників є початковий голосний [е], перед яким ларингальний рудимент перетворюється в палатальний приступ, як і перед іншими голосними переднього ряду. Своєю артикуляцією він нагадує нескладовий [і]. Однак у східній частині говорів спільнослов'янської мови ларингальний приголосний не піддався палаталізації, як звичайні задньоязикові приголосні, а це й привело до розходження між східнослов'янськими та західно-і південнослов'янськими мовами в рефлексації початкового [е]. Уже в історичний період у західнослов'янських мовах і в більшості південнослов'янських перед таким [е] розвинувся протетичний [j], а в східнослов'янських — початковий [е], перед яким не була палатального приступу, змінився на [о]113. Не можна відмовити в стрункості цієї гіпотези, проте вона аргументована не краще, ніж гіпотеза дослов'янського походження звукових відповідностей початкового [je] і [о] в сучасних слов'янських мовах. Вона також не спроможна з'ясувати причин багатьох відхилень у цьому фонетичному явищі, що співіснують з ширшими закономірностями на тій самій мовній території.
Більшість вчених (В. Ягич, П. Ф. Фортунатов, Of О.Шахматов, ^ М. М. Дурново, JI. А. Булаховський, Р. Нахтігал та ін.) розглядає звукові відповідності [je] — [о] на початку слів у слов'янських мовах як наслідок зміни в певних позиціях [je] на [о] й схильна вважати таку зміну фонетичним законом. Поминаючи окремі розходження в деталях, міркування прихильників цього закону зводяться до визнання існування в усіх говорах спільнослов'янської мови звукосполучення [je] або [іе] на початку слова; від спільнослов'янської мови це звукосполучення успадкували й східнослов'янські діалекти. Голосний [е] в абсолютному початку слова для спільнослов'янської мови був не властивий, перед таким [е] обов'язкова виникла протеза, крім вигуків .та сполучників, про які вже йшлося раніше. Після розпаду спільнослов'янської мови початкове [je} на східнослов'янському грунті в певних фонетичних умовах, а
112 Див.: Гуйер О. Введение в историю чешского языка. M., 1953, с. 66.
113 Див.: Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов,, с. 40—41.
145 саме перед складом з голосним переднього ряду, крім [ь], змінилось на о (* jezero-»- ozero). Якщо ж у наступному складі був [ь] або голосний заднього ряду, то початковий [je] на [о] не змінився: д.-р. іелр, teeo, рос. ель, его. Така фонетична закономірність виявляється, наприклад, у розходженні між один (ч- *jedinb), поширеному в півдеі^но-східних та в більшій частині північних говорів української мови, і еден (-<- *jedbm>), властивому її південно-західним говорам.
- Серед факторів, що впливали на зміну початкового [je] на [о] в східнослов'янських діалектах, певну роль відігравав також наголос. Якщо він падав після другого складу й наголошений голосний належав до звуків переднього ряду, то за таких умов [je] зберігалось, не змінюючись в [о], пор. рос. ежевика, ерепениться114 при укр. ожина.
