История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Фонема /ь/ реалізувалась у звукові [ь], що виник з [і], успадкованого рід давньоіндоєвропейської мови.
Фонема /а/ реалізувалась у звукові [а], який походить з давньо-індоєвропейських [а] та [о], а після палатальних приголосних також з Iel
Реалізатором фонеми /о/ виступав голосний [о], що розвинувся з давньоіндоєвропейських [а] та [о], рім того, він походив з [є] у звукосполученні [eu], що перед голосним непереднього ряду змінювалися на [ovl. За таких умов Гё] лабіалізувався й переходив в [о]: *пёцъ ->- novb — ст.-сл. новъ, укр. новий, гр. yios, нім. neu, перед голосними переднього ряду звук [ё] в цьому звукосполученні змінився в [el: nevesta (корінь той, що й у слові поуъ), devgtb.
Фонема JqI реалізувалася у звукові [д], що розвинувся з [on], а також з [ъш], який виник з [йш] (ч- т), та з [an], [am] у закінченні.
Реалізатором фонеми /ъ/ був звук рьІ, що розвинувся з давньоін-доєвропейського [й], а також [й], який виник з [о] у кінцевому звукосполученні [on] (stolb — зн. відм. одн.) та з [й], що в позиції перед голосним розпався на два звуки — [Qu], які далі змінилися на Ibv]: *mrku ->• *тъгку, але *mrkue->- *тъгкъуе.
Реал'гатором фонеми /u/ виступав звук Iu], що походив з давньо-індоєвропейського дифтонга [ou], а після палатальних голосних також Ieu].
Фонема IyI реалізувалась у звукові [у], що розвинувся з давньо-індоєвропейського [П], а в окремих формах слів також з [on], [5ns]. Отже: ,
ПЫ*Ь [ЄІ], [Ol], [аі], [и]; [екга. [о];
[е]^[§], [оі], [аі]; [sMen], [ьп], [ьт].
[ь [а;
[о [?"
[ь [и
[У
-Пі;
-[а], [б], [ё]; -[а], [о], [є]; -[on], [an], [am]; -[й]. №]; -[ou], [ей]; -[и], [onf, [ons].
Внаслідок усіх тих фонетичних змін, що відбулися в спільнослов'янському вокалізмі, сталося обмеження або й повна утрата деяких диференційних ознак фонемних одиниць. Так, зовсім утратилась така диференційна ознака вокальних фонем, як дифтонгіч-ність — недифтонгічність, оскільки в системі реалізаторів фонем зникли дифтонгічні звуки. Обмежилась у цій функції роль такої диференційної ознаки, як часокількість, інакше кажучи, відбулося
5 9 - 240
129 часокількісне вирівнювання спільнослов'янського вокалізму у зв'язку, із утратою в ньому довгих фонем /а/, Idl9 Inl9 /є/. Зате виникла нова диференційна ознака голосних фонем, їх назальність — неназальність, за якою /§/, Iql протиставлялися всім іншим фонемам у системі спільнослов'янського вокалізму пізнішої доби і в першу чергу фонемам /е/ та /о/, від яких вони відрізнялись лише цією ознакою.
До складу пізнього спільнослов'янського консонантизму належали такі фонеми, успадковані від раннього періоду розвитку спільнослов'янської мови: Pol9 IpI9 ImI9 IvI9 Idl9 Itl9 Jzl9 Isl9 Inl9 Ivly НІ, /j/» Igly /k/, IxL Крім того, в ній внаслідок фонетичних змін, що в різний час відбувалися вже на спільнослов'янському грунті, з'явилися нові, м'які фонеми: IzfI9 IcfJ9 IsrI9 InfI9 IrrI9 IYl9 IzfI9. IsfI9 IcrL
Серед приголосних фонем деякі з них були властиві не всьому спільнослов'янському мовному обширу, а тільки окремим його діалектним ареалам. Так, фонема IdzfI виступала в частині говорів східної діалектної групи, IzdfI9 IsfVI — південної, JdzfI — західної.
Виникнення м'яких фонем викликало найважливіші перетворення в системі спільнослов'янського консонантизму. Насамперед з цим пов'язаний той факт, що палатальність-непалатальність стала в ній диференційною ознакою для розрізнення фонемних одиниць, А це спричинилося не лише до розширення сфери протиставлень фонем у складі консонантизму, а й до зміни в спільнослов'янській фонологічній системі характеру сполучуваності голосних і приголосних фонем. Голосні переднього ряду продовжували, звичайно, вживатися в ній, як і раніше, після твердих приголосних фонем, що реалізувалися в напівпалаталізованих звуках, але вони разом з тим стали функціонувати також і після м'яких приголосних фонем. М'які ж приголосні фонеми почали сполучатися не тільки з голосними переднього ряду, а й з окремими голосними фонемами непереднього ряду, а саме з /а/, IqI9 IuL
Однією з суттєвих особливостей фонологічної системи спільнослов'янської мови стало й те, що приголосні фонеми могли займати місце в складі тільки перед голосними і зовсім не виступали в ньому після голосних, отже, не могли стояти в кінці складу.
§ 39. Чергування фонем. Під терміном «чергування фонем» розуміємо закономірні й постійні зміни однієї фонеми на інші в тій самій морфемі при словотворенні та словозміні, або формотворенні: везти — возъ, возити — вожу; нога — нозгЬ, нога — ножька; ковати — кую. Всі чергування фонем зумовлені певними звуковими змінами і виникли як їх наслідок. Відомо, що ті самі звуки, якщо на певному етапі історії мови відбувається процес їх зміни, в одних
(гмовах можуть підпадати цим змінам, а в інших зберігаються, напр. gl, [kl, IxI у позиції перед голосними переднього ряду в час першої їх палаталізації змінились на [dz'l, [c'l, [s'l, а деред непередніми — збереглися, що зумовило виникнення чергувань [g] — [dz'l, [kl — Ic'l і [x'l — [s'l. Але ті самі звуки в неоднакових фонетичних умо-
