Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ
§ 40. Чергування голосних
Чергування звуків — це постійні і закономірні відповідності їх,в одній і тій же морфемі, напр.: везтй —возити, сид'їти— сЧсти — посадити, нес$ — нЧс, воли — вЧл; дорога — дорозЧ, кожух — у кожусЧ. Розрізняються чергування позиційні ї історичні.
Під позиційними розуміються такі чергування звуків, які відбуваються в залежності від фонетичної позиції звука і обумовлені живими фонетичними нормами сучасної мови. У системі голосних сучасної української літературної мови позиційні чергування зв'язані із зміною варіантів фонеми в наголошеній і ненаголошеній позиції і з утворенням паралельних рядів голосних а, о, у після твердих і м'яких приголосних та в положенні між м'якими приголосними, а саме:
а) е — еи — Ue — и: несеиниЧ— неисй, ниесй, нисй; и — Ue — еи — е: пйти — пиела, пеила, пела;
O — Oy — у0: голуб — гоулубка, гу°лубка;
б) а — a — a: сад — с'аду — с'ад
O — о — O: рЧдного — сйн'ого — cun'oji, л'ох — у л'ос'і; у — у — у: рЧдну — син'у, кл'уHymue — кл'уі'е. Такі чергування називаються ще модифікацією фонем.
До позиційних належить також чергування складових і нескладових голосних у — у та і — і (учити — учити, іти — іти).
Історичними називаються такі звукові чергування, виникнення яких обумовлене причинами, відсутніми в сучасній мові. Переважна більшість чергувань голосних сучасної української мови належить до історичних. Найважливіші з них такі: чергування о — а (гонити — ганяти), е — і (летЧти — лЧтати)х о, е, и — нуль звука (гонити — гнати, деру — драти, починати — почн$)у у — и — O — нуль звука (дух — дихати — дохлиї— тхнути), і —а (л'ізти — лазити), и — і (сидЧти — сЧсти), о — е — і (стогй — ст'іг, пёчЧ — пЧч) та ін. Деякі з них виникли ще в спільнослов'янській мові-основі, від якої успадковані дав-
130 ньоруською мовою і від неї українською. Інші ж чергування розвинулися в давньоруській мові, а деякі й тоді, коли вже формувалася фонетична система української мови. Отже, чергування голосних, властиві сучасній українській мові, відкладалися в її фонетичній системі на протязі багатовікового мовного розвитку.
§ 41. Найдавніші чергування голосних в українській мові
Найдавнішими вважаємо такі звукові чергування, які виникли, ще в період спільнослов'янської мовної єдності або успадковані спільнослов'янською мовою-основою від попереднього періоду мовного розвитку. Найпоширеніші з них:
1. Чергування е з о: брести — бродити, везти — возити, нести — носити.
Це чергування дуже давнє, воно відоме не тільки всім сучасним, слов'янським мовам, а й деяким іншим індоєвропейським. Припускають, що воно виникло ще в дослов'янський період у зв'язку з диференціацією наголосу, а саме: в наголошеній позиції зберігався звук е, а в ненаголошеній на його місці розвивався о. В окремих індоєвропейських мовах простежується залежність чергування е — о від наголосу, наприклад, в грецькій і латинській (грецьк. pateres—батьки, eupatores—знатні; лат. feVra—земля, країна, extorris— вигнаний).
Хоч виникнення цього чергування зв'язане з певними фонетичними умовами, воно ще в спільнослов'янській мові набуло граматичного значення — за його допомогою почали розрізняти граматичні категорії. Звук е вживався в первинній основі дієслова, що означало одноразову дію, а звук о — відповідно до нього в імен-никовій основі та в основі дієслова, що означало тривалу або мно-гбкратну дію. Через давньоруську мову це чергування е — о успадковане сучасною українською мовою, як і іншими східнослов'янськими : нести — носити — ноша, веліти — воля, беру — збори.
Якщо чергування е — о в спільнослов'янській мові відбувалося в сполученні з наступним плавним р, то в сучасній українській
мові воно відбилося в повноголоссі -ере---OpO-: стерегти —
сторож; веретено — ворочати, ворота, поворот.
2. Чергування / з а. В давній період розвитку індоєвропейських мов розрізнялися короткі й довгі голосні е та о. Сучасне чергування е — О, що диференціює граматичні значення слів (везти —вози), розвинулося з колишніх коротких єно. Довгі голосні е та о в спільнослов'янській_мові не збереглися: довгий е (ё) змінився на а довгий о (о) — на а, внаслідок чого утворилося чергування t — а, успадковане і давньоруською мовою: лізти — лазити, ctdamu — садити, садъ. Пізніше, коли в українській мові дифтонг 4 розвинувся в монофтонг і, це чер-
131 гування закономірно відбилося в ній як чергування і з а: лізти— лазити; сісти, сідати — садити, сад; різати — вразити.
3. Чергування е з і: летіти — літати, плести — заплітати, мести — замітати.
Воно відбиває колишнє чергування короткого голосного е з довгим е (е — ё). У спільнослов'янській мові короткий е поступово змінився на голосний е нормальної довготи, а довгий — на t (порівн. давньоруське плету — заплітати). У зв'язку із зміною в українській мові t на і це чергування відклалося в ній як чергування е з
4 Чергування о з а: гонити — ганяти, котити — катати, кроїти — краяти, горіти — згарище, ломити — ламати, злаж, стояти — стати. Воно є наслідком колишнього чергування коротких о й а з довгими ойа(й-о, У спільнослов'янській мові короткі о й а злилися в один голосний о, а довгі — в один голосний а. Отже, звук о, що виник з коротких о й а, став відповідати звуку а, який розвинувся з довгих о й а: гонити — ганяти (з _* гонЧтЧ — * гон'атЧ), стояти — стати (з * cmajamH — *статЧ).
