Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Трохи, хоч і менше, наближається о до у також перед складом з наголошеним /; тоуб'і, ссРб'ї, хоуд'ім. У деяких південно-західних говорах таке наближення особливо сильно виявлене, а в літературній мові майже непомітне. Ісгіують говори, які розрізняють позицію о перед наголошеним і після губного та перед і після інших приголосних; у першому вицадку о помітно наближається до у (тоубуі, поуб'іг, соув'і), а в другому — ні (хо-д'ім, нос'їм, ноз'і). Поширені й такі південно-західні говори, в яких ненаголошений о наближається у будь-якій переднаголо-шеній позиції до у (гоулоува, ceoyja).
6. Звук у — голосний заднього ряду, хоч язик при його вимові просувається назад менше, ніж при творенні о, й більше, ніж при творенні а. Положення язика при вимові у високе; активну участь у його творенні беруть губи, вони заокруглюються і сильно випинаються наперед (значно більше, ніж при вимові о), отвір між губами залишається дуже невеликий, і тому рот стає майже закритим; артикуляція звука у ненапружена.
Вимова наголошеного і ненаголошеного у якісно не розрізняється: дуб, тут, к'узн'а, пугач, луки, будка; бурлака, бур'йк, губй, сус'ід, рука, тумйн, голуб, розум. У наголошеній позиції звук у лише трохи довший, ніж у ненаголошеній.
Після м'яких приголосних і між м'якими творення голосного у (подібно до о) відбувається трохи ПЄрЄДНІШЄ,в хоч і менше, ніж творення звука а у відповідній позиції: л'уд, н'ух, с'удй, с'ус'укати.
У системі голосних сучасної української мови, крім складо-творчих, або складових, звуків, існують також і нескладотворчі, або нескладові. Таких голосних у ній є два: нескладовий і (і) та нескладовий у (у).
Нескладові і та у утворилися з ненаголошених складових у позиції після голосних, напр.: вона іде — вона їде (орфогр. вона йде), заіменник — заіменник (орфогр. займенник), научати— научати (орфогр. навчати), була у нас —була у «ас (орфогр. була в нас). Ці голосні коротші від звичайних складових і та у. Внаслідок того, що при їх творенні язик ще більше піднесений
119 до піднебіння, ніж при творенні складових і та у, вони в порівнянні з останніми є вужчими і своєю .вимовою з цього погляду наближаються до приголосних. Однак при їх творенні ротова порожнина відкрита, як і при вимові відповідних складових голосних, а також відсутні при цьому помітні шуми, характерні для приголосних. Через це нескладові і та у ближчі до складових голосних, ніж до приголосних.
Українській мові властивий голосний нескладовий у й іншого походження, а саме:
а) з губно-губного в перед приголосним та на кінці слова: правда — прауда (із правьда), вдова—удова (із вьдова), всі — ус'і (із вьсЪ), кров — кроу (із кръвь), Влас— У лас (із Власъ);
б) з плавного л у середині слова після голосного перед приголосним та на кінці слова після голосного: воук (із вълкъ тдусто (із тълсто), ходау (із ходилъ), day (із далъ) — орфогр. вовк, товсто, ходив, дав.
Нескладові звуки і та у з попередніми голосними утворюють дифтонги1, або двозвуки, ay, еу, иу, іу, оу, у у, аі, еї, іі, иіР ої, уї, напр.: научая'а, реути, риу, руіу, воуна, буу, на Івана^ неімовірно, приіменик, усЧ ідут\ хто іде, буду іти (орфогр. навчання, ревти, рив, рів, вовна, на Йвана, неймовірно»
прийменник, уа йдуть, хто йт^.
§ 37. Класифікація приголосних звуків (фонем) в українській мові
Приголосні звуки творяться шумами, які виникають внаслідок неперіодичних коливань струменя видихуваного повітря, роли він упирається в повну чи часткову перепону, утворювану на його шляху органами мови. Певну участь у творенні приголосних може брати й голос, або музикальні тони. Кожен приголосний звук виникає на місці подолання перепони струменем видихуваного повітря, отже, приголосні завжди локалізуються в якомусь певному місці мовного апарата.
В українській мові приголосні класифікуються за такими ознаками: а) за участю шуму й голосу,в їх творенні, б) за Місцем творення і в) за способом творення.
1. За участю шуму і голосу в творенні приголосних та їх співвідношенням вони діляться на дві основні групи: а) шумні приголосні іб) сонанти, або сонорні, приголосні (від латинського слова sonorus — звучний).
1 Дифтонгом називається сполучення двох голосних в одному складі (від грецьких слів di — подвійний і phthongos — звук, голос).
120 Шумними називаються такі приголос ні, які творяться одним шумом або шумом з незначною участю голосу. До шумних нале-
жать б, п, ф, г, х, Г, к, д, т, ж, иі, дж, н, з, с, дз, цу
а також д', з9, дзс9, т9, ц\ Шумні приголосні, утворені з участю голосу, є дзвінкі, а утворені одним шумом — глухі. Дзвінкі і глухі приголосні становлять в українській мові акустичні пари, тобто дзвінкому приголосному відповідає глухий, а саме:
/-"S /-S /-S
а) дзвінкі —б", г, с, д, ж, дж, з, дз; д', з9, дз9;
б) глухі— п, X, к, т, иі, ч, с, ц; т9, с9, ц\
Проте глухому ф акустично співвідносного дзвінкого приголосного в сучасній українській літературній мові немає.
Сонорними називаються такі приголосні, які творяться шумом і голосом, але переважає в рих голос. До сонорних належать л, р, м, н, в і j, а також л9, р9, н9. Звуки л і р називаються плавними, а м і н — носовими.
