Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Найчастіше давній ненаголошений о змінюється на а перед складом з наголошеним а, а тому дане явище називають гармо-
142 нійною асиміляцією (уподібненням) голосних. Але ця зміна не охоплює всіх слів зов такій позиції. Вона відсутня, наприклад, у словах корявий, поганий, лопата, собака, гончар, товар, козак, солдат, монастир, богатир (в значенні «велетень, герой») і деяких інших. Іноді ж вона спостерігається перед складом, у якому немає наголошеного а: нагідка, нагідки (з ноготъки).
Слова, яким властива зміна давнього о на а, не всі споконвічно слов'янські, серед них є і засвоєні з інших мов.
На думку деяких учених (наприклад, JI. А. Булаховського), зміна о на а в таких словах викликана не фонетичними причинами, а зв'язана з проникненням в українські говори і через них у літературну мову білорусизмів та південнорусизмів. Проте це питання в мовознавчій науці ще остаточно не розв'язане.
§ 48. Відпадання і поява голосних на початку слова
Коли в давньоруській мові занепали зредуковані ъ та ь у слабкій позиції, то кількість складів у словах скоротилася. Під впливом цього фонетичного явища в окремих східнослов'янських діалектах стали на початку слова скорочуватися й деякі інші нена-голошені голосні. В українській мові внаслідок цього поширилася вимова ряду слів без давніх початкових і та о. Вона тепер є в ній літературною нормою, напр.: голка, грати, мати, щезнути, Гнат, Сидір, город, коло, Панас.
Початковий звук о за певних умов може втрачатися і в сучасній українській мові, а саме тоді, коли попереднє слово закінчується на голосний, напр.: А ми в парі ходить будем, одно 'дного любить будем (Нар. тв.). Це ми за 'дин день зробимо (Нар. тв.). Явище це називається аферезою. Пояснюється воно тенденцією до уникнення збігу голосних, а також мовним ритмом. Афереза властива всім говорам української мови, але найбільш поширена в південно-східних діалектах. Зрідка використовується вона і в літературній мові: Всіх панів до 'дної ями, буржуїв за буржуями будем, будем бить (Т.).
У деяких словах перед приголосними р, л, m1 після яких колись вимовлявся ъ або на початку слова виник новий голосний /, напр.: іржа, іржати, імла (з ръжа, ръжавьчина, ръжа-ти, мьгла), діалектно ірвати, Ільвів, Іржищів тощо. Як свідчать приклади, поява нового голосного і на початку слова також зв'язана з процесом занепаду зредукованих у слабкій позиції.
§ 49. Чергування приголосних
В сучасній українській мові при зміні форм слова та при творенні нових слів часто відбуваються закономірні зміни приголосних, або так звані чергування їх (перемога — перемозі, переможно; водити — воджу, косити — кошу).
143 Чергування приголосних, як і голосних, виникли на протязі багатьох періодів мовного розвитку. Викликані вони різними звуковими законами, які в фонетичній системі сучасної української мови можуть вже зовсім не діяти.
До найпоширеніших чергувань приголосних звуків в українській мові належать:
1. Зміна г, к, х на ж, ч, ги: гонити — жену, плуг — плужок, друг — дружба, друже, нога — ніжка, дорога — придорожній; вік — вічний, наука —учити, коса —чесати, рука — ручка, око — очі, Наталка — Наталчин, юнак — юначе; сухий — сушити, горох — горошина, муха — мушка, дух — душити, пиха — пишний, пастух — пастуше.
Це чергування дуже давнє, виникло воно ще на спільнослов'янському грунті. Звуки г, к, х були твердими приголосними й у той час зовсім не могли пом'якшуватися. Голосні ж переднього ряду і, е, ь, t (з довгого е) та q (носовий е) вимагали обов'язкового м'якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними. З цієї причини г, к, х перед голосними первинно-переднього ряду не могли зберігатися, в такій позиції на їх місці розвинулися нові приголосні, а саме ж, ч, ш. Перед голосними заднього ряду г, к, х збереглися. Оскільки в тій самій морфемі г, к, X при словотворенні, а іноді й при словозміні можуть попадати в різні позиції щодо наступного голосного, то вони й чергуються з ж, ч, ш.
В сучасній українській мові, як і в інших слов'янських, приголосні ж, ч, ш, що виникли на місці г, к, х перед голосними переднього ряду, досить часто вживаються й перед голосними заднього ряду а й о та перед приголосними, напр.: здригатися — дрижати, крик — кричати, поміха — мішати, міх — мішок, книга — книжка, ріка — річка, дух — душно. Таке вживання їх обумовлено пізнішими фонетичними змінами (порівн.: *крікеті-> *крічіті -> крічаті -> укр. кричати, *мЪхькъ -> мЪшькъ — укр. мішок, *духьно душьно -> укр. душно). Отже, якщо г, к, х чергуються тепер з ж, ч, ш перед голосними заднього ряду а й о та перед приголосними, то таке чергування розвинулося ще тоді, коли після нцх був голосний переднього ряду.
Перед сучасним голосним и в українській мові можуть вживатися як г, к, X, так і ж, ч, ш. Пояснюється це історичним походженням звука и. Якщо він розвинувся з давнього ы, то перед ним зберігаються г, К, X (книги, руки, мухи із кънигы, рукы, мухы); якщо ж він походить з давнього і (графічно давньоруське и), то перед ним на місці г, к, х вживаються ж, ч, ш (дружити, мочити, сушити, кришити — у давньоруській мові дружити, мочити, сушигйи, кръшити).
