Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "Курс современного украинского литературного языка, часть 1" -> 60

Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс современного украинского литературного языка, часть 1 — Совецкая школа, 1965. — 424 c.
Скачать (прямая ссылка): kurssovremennogoukryazika1965.djvu
Предыдущая << 1 .. 54 55 56 57 58 59 < 60 > 61 62 63 64 65 66 .. 199 >> Следующая


Горловий приголосний г твориться в порожнині глотки. При творенні г відбувається деяке звуження глотки, а корінь язика дуже відтягається назад.

3. За способом творення приголосні української мови розподіляються на проривні (або зімкнуті), фрикативні (або щілинні), зімкнуто-прохідні і африкати.

До проривних належать б, п, д, т, ґ, к (також д\ тк). При їх вимові органи артикуляції утворюють зімкнення (наприклад, при вимові б і п стуляються губи), крізь яке проривається струмінь видихуваного повітря.

До фрикативних (від латинського слова fricare — терти), або щілинних, належать в, ф, г, х, ж, tu, з, CiJ (також з\ C9). При вимові цих звуків струмінь видихуваного повітря виходить крізь вузьку щілину, утворювану артикуляційними органами,, і треться об стінку її1.

Примітка. В сучасній українській мові -фрикативний звук г належить до дуже поширених приголосних; гарбй, гарно, гаразд, говорйти, гд• муін, густий, гуд'іти, грати, гнути, глибина і ін. Проривний звук навпаки, вживається в ній дуже рідко, в обмеженому числі слів, частина з яких

1 Ці звуки називають ще спірантами (від латинського слова spirare — дихати).

123 з походження є іншомовними: ґава, Гул*а, ґнЧт, Гвалт, Ганок, дзй^а, дрйҐатиг ремиГйти і деякі інші. Оскільки г належить до малопощирених звуків в українській мові, то для його позначення в її алфавіті немає окремої букви; на письмі він передається тією ж буквою, що й приголосний 2.

Приголосний г української мови, який у фонетичній транскрипції часто позначається буквою h (nofia, Полос), близький до південноросійського фрикативного г, але відрізняється від нього місцем творення. За цією ознакою південноросійський 2 належить до задньоязичних приголосних, а не до горлових, як український г. У фонетичній транскрипції його позначають буквою 7: на-\а, 7олъс, 7брът, орфогр. нога, голос, город.

Українській мові задньоязичний фрикативний 2 також відомий, хоч і вживається в ній лише зрідка, а саме в позиції перед дзвінким приголосним на місці X при швидкому темпі вимови: тщ днЧу, широкщ дор^їп тощо.

Зімкнуто-прохідними є такі приголосні: м, н, л, р, а також н\ л\ р\ При вимові м і н артикуляційними органами одночасно утворюються зімкнення і прохід. Так, приголосний м вимовляється при зімкненні губ, а н — при зімкненні кінчика язика з внутрішньою поверхнею верхніх зубів, прохід же для струменя видихуваного повітря утворюється опусканням язичка; струмінь видихуваного повітря виходить не тільки в ротову, айв носову порожнину. Саме тому м і н називають ще носовими приголосними.

При творенні л кінчик язика зближується з верхніми зубами (точніше з альвеолами) і утворює з ними зімкнення. При цьому обидва боки язика залишаються непритиснуті до зубів і щелепів, таким чином утворюється прохід для видихуваного струменя повітря, через який він і виходить з ротової порожнини. Приголосний л за способом творення називають ще з у б н о - б о-K о в и м.

Звук р вимовляється при послідовному ритмічному утворенні зімкнення і розімкнення зігнутим догори кінчиком язика і альвеолами. Приголосний р за способом його творення називають ще вібрантом.

До африкат належать дж, ч, дз і ц. Африкати (від латинського слова affricare із ad + frico — втирати) — це складні приголосні, що утворюються поєднанням проривного і фрикативного приголосного одного і того ж місця творення. Але африката — це не два поєднані між собою звуки, а один із складовою зімкну-то-щілинною артикуляцією. Зімкнута і щілинна вимови в ній органічно з'єднані, злиті.

Вимова звука дж наближається до злитої вимови приголосних д і ж, вимова звука ч — до злитої вимови приголосних т і ш,

вимова дз близька до злитої вимови звуків д і з, а ц — до злитої вимови приголосних tn і с.

Класифікацію приголосних сучасної української літературної мови можна виразити в такій таблиці:

124 Участь шуму і голосу Місце ^^ творення Спосіб творення губні язичні горлові
губно-губні губно-зубні передньоязичні середньо-язичні зад- HbO- язичні
ТВ. ТВ. ТВ. м. м. ТВ. ТВ.
шумні проривні дзвінкі б д а' ґ
глухі п т т' K
фрикативні дзвінкі 3, ж з' г
глухі ф С, IU с' X
африкати дзвінкі дж дз дз'
глухі Ч, ц If
сонорні фрикативні в і
зімкнуто-прохідні носові M H H1
зубно-бокові л л'
вібранти P Pi

§ 38. Тверді й м'які приголосні

Приголосні фонеми української мови розрізняються за твердістю і м'якістю, або за відсутністю чи наявністю їх палаталізації. Тверді приголосні (б, п, г, х, Ґ, к, д, т, ж, ш, дж, н,

з, с, дз, ц, ф> в, л, р, н, м) вимовляються без наближення середньої частини язика до твердого піднебіння. їх артикуляція вважається основною.

М'якшення, або палаталізація, приголосних досягається додатковим наближенням при їх творенні спинки язика до твердого піднебіння. Оскільки таке наближення може бути різним,той м'якість

125 приголосних буває неоднакова. В сучасній українській мові за ступенем наближення спинки язика до твердого піднебіння всі приголосні, які в шкільних підручниках звичайно об'єднуються в одну категорію м'яких звуків, діляться на три групи: а) м'я к і, або п а л а.т а л ь н і (від латинського слова palatum — піднебіння), б) пом'якшені, або палаталізовані, і в) н а п і в-п о м'я к ш е н і, або напівпалатал ізовані1.
Предыдущая << 1 .. 54 55 56 57 58 59 < 60 > 61 62 63 64 65 66 .. 199 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed