Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
§ 43. Звуки е та о після шиплячих та j
У сучасній українській мові після шиплячих ж, Hf иіу дж (і орфографічного щ) та після j вживається як звук е, так і звук о: женити — жонатий, шести — шостий, четвертий — чотири, лієчка (фонет. л'цечка) — лійок.
140 Голосний Є ПІСЛЯ жу H9 ш, щ, дж і J вимовляється перед м'яким приголосним, а також перед складом з е та и, що походить з давньоруського і (орфогр. и), напр.: вечеря, учень, честь, ніженька, щеміти, вишень, стаєнь (фонет. crndjen'), четверо, шестеро, чернетка; джерело, пшениця, щетина. Приголосні, за якими далі йшли е та давній і (орфогр. и), колись були м'якими.
Звук о після шиплячих та J вимовляється перед твердим приголосним, зокрема перед складом з а, O9 у та а, що походить з давньоруського ы, напр.: книжок, дочок, іграшок, копійок, жолудь, жовтий, бджола, чоловік, чого, пшоно, чотири (з четыри), щока, його, знайомий.
У давньоруській мові в позиції після шиплячих і J вживався звук е, він і зберігся в українській мові перед наступним м'яким приголосним, а перед твердим — змінився на о.
Оскільки в одних словах із спорідненою основою є умови для зміни е на о після шиплячих та J9 а в інших вони були відсутні, в українській мові утворилося чергування е з о в цій позиції. Напр.: вечеря (е стоїть після шиплячого перед м'яким приголосним) — звечора (о вживається після шиплячого перед твердим приголосним), шести (після е перед колишнім і приголосні вимовлялися м'яко — шесті) — шостий (з шестый; після звука е приголосні вимовлялися твердо, тому він і змінився на о) і т. д.
Послідовність чергування голосного е з о після шиплячих та J іноді може порушуватися. Таке порушення викликається різними причинами.
1. За аналогією до тих іменників жіночого роду третьої відміни, в яких о в суфіксі -ост(і) стоїть не після шиплячого (радості, ясності, молодості), вживається голосний о й після шиплячих перед наступними м'якими приголосними: свіжості, більшості, пекучості.
2. Під впливом тих форм іменників, в яких звук о після шиплячих стоїть перед твердим приголосним, він у цій позиції став вживатися й перед м'якими приголосними: на щоці, на чолі, у пшоні, на бджолі, на вечорі (тут впливають такі форми, як щока, щоку, чоло, чола, пшоно, пшона, бджола, бджолу, вечора, вечору і под.).
3. У прикметниках гарячої, свіжої, погожої, більшої, безкрайої, гарячою, свіжою, безкрайою і под. о після шиплячих та J перед м'якими приголосними (фонет. гар'ачої'і, гар'ачоіу) вживається під впливом аналогічних форм тих прикметників, в яких цей голосний стоїть після інших приголосних (молодої, дорогої, великої), та тих форм, в яких ose розвинувся перед твердим приголосним (гарячого, гарячому, свіжого, свіжому, безкрайого, безкрайому). Цими ж причинами пояснюється вживання о і в закінченнях числівників та займенників першої, нашої, вашої,
141 першою, нашою, вашою (порівн.; другої, першого, нашому, нашого, вашого, вашому).
4. У першій особі множини дієслів І дієвідміни зберігається звук в перед твердим ж після ж, ш, у (кажемо, хо^жо, ли-шемо, знаємо, читаємо) за аналогією до другої особи однини й множини цих самих дієслів (кажеш, хочеш, знаєш з кажеши, хочеши, знаєши; кажете, хочете, пишете, знаєте). Звук ? R формах жену, шепчу, чешу, шептати, чесати не змінився на о перед твердим приголосним під впливом таких форм, як з/ееяе, женеш, шепче, шепчеш, чеше, чешете і под.
5. У дієприкметниках типу збуджений, печений, озброєний відсутність переходу ? в о пояснюється впливом тих дієприкметників, в яких ГОЛОСНИЙ ? стоїть після інших приголосних (населений, варений, окреслений). Аналогічні причини зумовили вживання е після шиплячих та у і в прикметниках та безособових дієслівних формах на -но: печений, свячений, смушёвий, рожевий; спечено, походжено, озброєно, покручено. Але в прикметниках з ненаголошеним суфіксом вимовляється в цій позиції о: грошовйй, сторчовий, бойовий.
6. У суфіксі -ечк(а) вживається голосний бо наступний приголосний ^ раніше був м'яким: книжечка, ложечка, діжечка, стрічечка.
Зберігається е також у суфіксах -енк(о), -ечок, -еньк(ий), -енн(ий), -езн(ий): Кравченко, Ващенко, Лоєнко, вершечок, кружечок, краєчок, широченний, величезний. Проте за аналогією до слів типу садочок в окремих іменниках після у поширена вимова суфікса -очок: гайочок, райочок, кийочок.
7. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних і запозичених словах: жертва, жетон, ковчег, печера, чек, чемодан, чемпіон, шеф і ін.
8. В окремих словах зберігається е після шиплячих за усталеною традицією: кочерга, чепурний, червоний, черга, чекати, черкати, черпати, шепотіти, щедрий, щезати, женоненависний, женоподібний і деякі інші.
§ 47. Звук а з етимологічного о
Крім чергування о з а, успадкованого ще з спільнослов'янської мови і поширеного в основах дієслів (скочити — скакати, ломити — ламати, помогти — допомагати, могти — вимагати, котити — качати, гонити — ганяти), українській мові відома також генетично не зв'язана з ним зміна етимологічного (давнього) о на а, яка відбувається в основі ряду інших слів, як напр.: багато, багаття, багач (порівн. убогий), гарячий (порівн. горіти), гарячка, гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн, халява.
