Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
Інтерфіксація не зумовлюється граматичною позицією і тому є явищем нерегулярним: в одних і тих самих умовах інтерфіксація може і бути, і не бути: Ялта — ялтинський (ялт+ин+ський), але Балта — балтський (балт+ський), Зелене — зеленівський, зеленянський і зеленський. В українській мові інтерфіксація виникає в таких валентнісних позиціях:
1) у післяпрефіксальній: підібрати (під+і+брати), зіграти (з+і+грати), відіслати (від+і+слати), обіграти (об+і+грати)',
2) у передсуфіксальній: купе — купейний (купе+й+ний), мити— мийний (ми/ти)+й+ний), два — двійний (дв+ій+ний), три —трійний (тр+ій+ний), землерийний (землери(ти)+й+ний), Остер — острянський (остр+ян+ський)', 3) у міжкореневій: житт+є+дайний, рук+о+дайний.
Валентнісні позиції диференціюють склад інтерфіксів. Кожна валентнісна позиція має свій набір інтерфіксів: 1) післяпрефіксальна: -і-, -о- (від+і+звати, під+і+брати; без+о+дня, без+о+глядний, під+о+пліччя); 2) міжкоренева: -о-, -е-, -и-, -ох- (тепл+о+воз, корабл+е+будівний, п}ят+и+ +поверховий, дв+ох+актний); 3) передсуфіксальна: -шн- (ко-ли+іин+ій), -еш- (тут+еш+ній), -теїи- (там+теш+ній), -ош-(там+оіи+ній), -ч- (дзиж-ч-ати), -ич- (секретн+ич+ати), -нич-(дипломат+нич+ати), -й- (шосе+й+ний), -ій- (дв+ій+ник), -ір-(четв+ір+ка), -ів- (степ+ів+ський), -ан- (таращ+ан+ський), -л- (ней+л+он, жи+л+ець), -в- (жи+в+учий), -аль- (театр+ +аль+ний), -т- (арго+т+изм).
Інтерфікси формуються: 1) на базі суфіксальних морфів унаслідок втрати ними морфемної семантики. Це морфо-подібні інтерфікси: -ів-, -ан-, -єн-, -ин- (рух+ів+ський, фіх-те+ан+ський, рус+ен+ський, орд+ин+ський); 2) на базі флексійних морфів унаслідок втрати ними відмінкових, числових і родових значень: -и-, -ох- (сем+и+річка, Пят+и+хатки, двохсотий); 3) на базі окремих звуків і звукосполук української мови: -ш- (доміно+ш+ник), -в- (жи+в+ець), -й- (капрі+й+ський),
191
-і- (з+і+гріти) тощо; 4) на базі звукових і морфних іншомовних елементів, що на ґрунті української мови втратили будь-яку семантику: Конго — конголезький (конго+лезь+кий), спорт — спортивний (спорт+ив+ний), театр — театральний (театр+аль+ний).
Слід мати на увазі, що морфоподібні інтерфікси (тобто ті, що виникли на базі морфем) в одній словотвірній позиції виконують дійсно морфонологічну функцію, а в інших — дериваційну і тому втрачають1 статус інтерфікса. Звукоспо-луки -ів-, -UH-, -єн-, -ан- у відтопонімних прикметниках є інтерфіксами, оскільки вони сприяють твірному суфіксові -ськ-ий з’єднатися з топонімною основою: Полошки — полошк+ів+ський, Ріпки — ріпк+ин+ський, Русе — рус+ +ен+ський, Ічня — ічн+ян+ський. Тут вони виконують спо-лучувальну функцію. Проте у назвах жителів полоіиківці, ріпкинці, русенці, ічнянці звукосполуки -ів-, -ин-, -єн-, -ан- не мають статусу інтерфіксів, оскільки вони у назвах жителів не виконують сполучувальної функції, тому що твірний суфікс -ц-і вступає у зв’язки безпосередньо з основами прикметників полошківський, ріпкинський, русенський, ічнянський після усічення форманта -ськ-ий: полошків(ський)+ці, ріп-кин(ський)+ці, русен(ський)+ці, ічнянський)+ці. Усічення тут цілком досить для прилучення форманта -ц-і до основи без додаткових морфонологічних явищ.
§ 124. ВЗАЄМОДІЯ ЕЛІЗІЇ TA ІНТЕРФІКСАЦІЇ
У словотвірному процесі елізія та інтерфіксація виконують однакову морфонологічну функцію — підготовку словотвірних засобів до словотвірного акту, тобто до їх злу-чення в слово. Але вони розрізняються об’єктом і засобами:
а) об’єктом впливу елізії є основи твірних слів з надлишковими елементами, а інтерфіксації — основи, структурно недостатні для словотворення; б) засобом елізії є деформант, а інтерфіксації — інтерфікс. Ці процеси перебувають між собою у відношеннях додаткової дистрибуції: елізія настає тоді, коли перешкоди до сполучуваності зумовлені надлишковими структурно-семантичними елементами у твірному слові, і вони усуваються видаленням із структури слова; а інтерфіксація — тоді, коли перешкоди до сполучуваності зумовлені недостатністю структурних елементів для завершення словотвірного акту, і вони усуваються нарощенням додаткових структурних компонентів.
В основному елізія і інтерфіксація здійснюють підготовку твірних засобів до сполучуваності, яка реалізується за
192
допомогою фузійних явищ — чергування звуків, їх суміщення та лінійного поєднання. Однак інколи з певних причин твірна основа виявляється недостатньою до сполучуваності, тоді настає інтерфіксація. Наприклад: а) у відтопонімних прикметниках: Кринички — криничанський < кринич(ки)+ +ан+ський, Молдавія—молдаванський < моЛдав(ія)+ан+ський, Венеція — венеціанський < венеці(я)+ан+ський, патрицій — патриціанський < патриці(й)+ан+ський, Грузія — грузинський < груз(ія)+ин+ський, Осетія — осетинський < осет(ія)+ +ин+ський, Кахетія — кахетинський < кахет(ія)+ин+ський;
б) у віддієслівних іменниках: жити — живучий < жи(ти)+ +в+учий, жити — живець < жи(ти)+в+ець, жити — жилець < жи(ти)+л+ець.
§ 125. ВЖИВАННЯ ІНТЕРФІКСІВ
Вибір та вживання інтерфіксів зумовлюються законами евфонії, узусом (звичаєм, традицією) та аналогією. Хоч про чіткі правила вживання інтерфіксів ще не доводиться говорити, але деякі закономірності перебувають на стадії формування.
