Современный украинский язык - Горпинич В.О.
ISBN 5-11-004832-0
Скачать (прямая ссылка):
У дериваційному акті твірна основа із словотвірним афіксом може поєднуватися по-різному. Виділяється два основних способи сполучуваності морфів — аглютинація і фузія.
§ 127. АГЛЮТИНАЦІЯ
Аглютинація — спосіб вільного приєднання однозначних стандартних афіксів до незмінюваних основ і коренів (від лат. agglutinatio — склеювання). Українська мова (як і всі індоєвропейські) не належить до аглютинативних мов, але деякі елементи аглютинативного поєднання твірних морфів в українській мові є. До таких елементів можна віднести ті випадки, коли похідні слова утворюються вільним приєднанням дериваторів до твірних основ без будь-яких звукових змін, що призводить до стирання кордонів між морфами: Харків — Харків+ський, Харків+ці; Снятин — снятии+ський, снятин+ці; захід — західний, схід — східний;
13*9-320
195
теплий — тепло, довгий — довго та ін. Аглютинативність виявляється: 1) у відсутності елізії основи мотивуючого слова при сполучуваності з твірним суфіксом (пор. узбек — Узбекистан, але узбелон: де усічення звука [к] стирає межу між коренем і суфіксом); 2) у відсутності чергувань на кордоні між морфами {Карабах — карабахський, але карабаський, де чергування х : с затушовує значення мотивуючого слова);
3) у збереженні наголосу мотивуючого слова в структурі мотивованого (пор. багатій — багатійка, але багатий).
Аглютинація, зберігаючи чіткі кордони між морфами, запобігає затушовуванню або стиранню семантики мотивуючої основи, десемантизації. Наприклад: а) звуковий комплекс “фіхтанський” позбавлений смислу, оскільки усічення кінцевого [е] у твірному слові Фіхте спричинило десе-мантизацію (пор. фіхтеанський); б) викликало б десеманти-зацію і позбавило б смислу усічення флексії -а в утвореннях синтагматика (від синтагма), догматик (від догма), пробле-матика (від проблема), тематика (від тема), схематизм (від схема), ідіоматика (від ідіома), епіграматист (епіграма), яка фактично тут виконує функції інтерфікса (тобто стала інтерфіксом).
Умови аглютинативної сполучуваності морфів у процесі словотворення: 1) збіг на міжморфемному шві таких звуків, які не викликають граматичного чергування: хронометр — хронометр+ист, рафінад — рафінад+ний, пейзаж — пейза-ж+ист, газ — газ+овий; 2) поєднання на міжморфемному шві таких морфів, які не підлягають і не провокують у даній позиції елізії: дідів+ський, хлібороб+ство, іменник+овий, осетин+ський тощо.
Структурним запобіжним засобом аглютинативної сполучуваності морфем є інтерфіксація. Переважна більшість інтерфіксів усуває чергування, запобігає усіченню й оберігає основу від десемантизації: пор. Суботці — субо(ц)кий і суботцівський, Рівне — ровенський або рівенський (закономірні і нормативні форми) і рівненський (штучний витвір, канцеляризм), Пологи — полозький і пологівський та ін.
Аглютинативний спосіб поєднання морфів у слові (як нульова валентність) протиставляється фузійному способу (або фузії).
§ 128. ФУЗІЯ
Фузія — це тісне морфонологічне поєднання змінюваного кореня або основи з багатозначними нестандартними афіксами, яке викликає зміни у фонемній будові морфів
196
і призводить до стирання кордонів між ними (франц. fusion — злиття, від лат. fusio — плавлення). Суть фузійного способу становить процес взаємопроникнення морфів. За його глибиною фузія поділяється на два різновиди — накладання (інтерференцію) і чергування.
§ 129. НАКЛАДАННЯ (ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ)
МОРФІВ
Якщо основа у фіналі, а дериватор в ініціалі мають спільні звуки, то з’єднання морфів відбувається способом накладання (інтерференції): держа(ти)+-ак - держак, Черкас(и)+ +ський = черкаський.
Інтерференція може бути повною і частковою. Повна інтерференція настає тоді, коли структура дериватора повністю збігається зі структурою фіналі: Курськ+ськ-ий — курський. Сюди прилягає явище гаплології: знаменоносець — знаменосець, мінералологія — мінералогія, морфо+фонологія— морфонологія. Часткова інтерференція настає тоді, коли у структурі фіналі та дериватора спільними є один або кілька звуків (але не всі): синтаксис+ист — синтаксист, Одес(а)+ський — одеський.
Інтерференція відбувається в таких валентнісних позиціях: 1) між основою і суфіксом: Глодоси — глодоський < глодос(и)+ський, регбі—регбіст < регбі+іст, пальто — пальтовий < пальто+овий; 2) між коренями у складних словах: трагікокомедія — трагікомедія; 3) між двома інтерфіксами: епохальний < епох+а+аль+ний, пасха < пасх+а+аль+ний, критиканський < критик+а+ан+ський, політиканський <
< політик+а+ан+ський; 4) між основою й інтерфіксом: Махно — махновський < махно+ов+ський, морзе — морзен-ський < морзе+єн+ський, НАТО — натовський < нато+ +ов+ський.
В українській мові відбувається також накладання різних звуків. Воно зустрічається в позиції між основою і суфіксом. Накладання різних звуків належить до часткового різновиду.
Суфікс -ськ-ий накладається на такі звуки основи:
-г+ськ-ий - -зьк-: печеніги—печенізький, варяг — варязький; -ж+ськ-ий - -зьк-: Париж — паризький, Запоріжжя — запорізький;
-з+ськ-ий - -зьк-: гагаузи—гагаузький, Кавказ—кавказький; -к+ськ-ий = -цьк-: козак—козацький, дивак — дивацький; -х+ськ-ий = -ськ-: волохи — волоський, скоморохи — скомороський.;