Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
101 і апёг (родовий відмінок andros) «чоловік», тобто «мужній оборонець, захисник людей». Римляни мали слово victor «переможець», а потім зробили його іменем Віктор. У них було Vitalis «життєвий», з якого вийшло наше Віталій. З римського Sergius походить українське Сергій. Можливо, тут допомогло слово servus «служитель». До поширених належать імена Ігор і Олег. Пригадуєте київських князів на це ймення? Найменування Ігор і Олег скандінавські. Слово Ігор — це видозміна скандінавського імені Ingvarr, що сформувалося з Ingvio «бог достатку» і varr «охороняти, захищати». Ingvarr означало «охоронець, захисник Інгве». А ймення київського князя Олега, що збирався відомстити нерозумним хозарам? Що означало воно? Воно походить від скандінавського Helgi і означало колись «святий, священний». Закінчимо чоловічі найменування словами, що звеличують або вказують на твердість характеру. Це Максим, який народився від латинського прикметника maximus «найбільший», і Петро, в основі якого маємо грецький іменник petra «скеля, камінь».
Було вже згадано, що поширеними є тепер жіночі імена Ірина, Марина, Наталія, Олена, Ольга, Тетяна, Алла, Валентина, Вікторія, Ганна, Інна, Оксана, Юлія. Що вони означали колись? Тут багато мандрівників давньогрецького походження. Ось вони: Ірина і паралельне ймення Ярина походить від еіге-пЄ «мир, спокій», Олена — від грецького імені Helene, Helena (воно у свою чергу, напевно, має своїм попередником слово hele «сонячне світло» або helene «смолоскип»), Алла — можливо, від alle «інша, друга, наступна». Чарівне ім'я Оксана. Походить від давньогрецького хепіа «гостинність» або xenios (жіночий рід хепіа) «чужий, чужоземний». І хочеться наприкінці цього переліку жіночих імен грецького
102 походження згадати чарівне Галина. Це ймення народилося від давньогрецького слова galene «спокій, тиша; штиль на морі, тиха погода». Сло^о давнє звучало ніжно тишею, спокоєм... А тепер імена жіночі, що прийшли з латинської мови. Ймення Марина походить від marina «морська», Наталія — від nata-Iis «рідний», Тетяна — від латинського Tatius — імені сабінського царя (можливо, латинське ім'я від грецького tatto «установлюю, призначаю»), Валентина — від чоловічого імені Валентин, яке походить від латинського прикметника valens (родовий відмінок valentis) «сильний, здоровий, міцний». Вам, очевидно, подобається ім'я Вікторія. В одинадцятитом-ному тлумачному словнику української мови знайдемо іменник вікторія у значенні «перемога». І власне ім'я, і загальна назва походять від латинського слова victoria «перемога». Ще про два жіночих імені латинського походження. Латинське слово іппо «плаваю» дало ймення Інна. А ім'я Юлія утворено від Юлій, що походить від латинського імені Julius. А латинське ім'я веде до давньогрецького прикмет-
103 ника ioulos «кучерявий». З інших країв і мов прилинули імена Ольга і Ганна. Перше ймення перегукується із староскандінавським Helga, а від власного імені приходимо до слова heila «свята». А ім'я Ганна походить від давньоєврейського імені Channa. Його пер-шокорені заховано у слові chanan «він був милостивий, виявляв ласку». Що не ймення — то інші його шляхи-дороги...
У народній пісні і поезії імена людей гучать дзвінкоголосо і, омузичені, линуть до серця. Красиві ймення народжують пестливі форми, які, мовби співаки та музиканти, створюють різнокількісні ансамблі. Ось яким ансамблем пестливих слів керує головний диригент Надія: Надя, Надійка, Надієнька, Ha-дієчка, Надійця, Надюня, Надюнька, Надюся, Надю-сенька, Надюсечка. Не менше ніжних учасників підібрало собі і чарівне ім'я Михайло: Михайлик, Михайличок, Михайличко, Михайлонько, Михайло-чко, Михайлуньо, Михалик, Михальо, Михась, Mu-хасик, MuxacbOt Мишко, Мишуня. І треба підібрати один з варіантів до ладу. Послухайте, як про це розповідає Юрій Яновський: «Чому його називали Мишу нею? Та тому, що ніяке інше ім'я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишуня». РОЗПОВІДЬ СЬОМА НА МЕРИДІАНАХ ЕНКО І УК
Що це за EHKO і УК? Можливо, щось таємниче, незвичайне? Ні, знане вам усім. Подумайте... Правильно. Дехто відразу відгадав: це українські прізвища на -енко і -ук. Вони — не звичайні прізвища, бо з дивними ознаками. Тому і ставимо поряд з EHKO і УК географічні меридіани. Навіщо, скажете ви, тут географія?! Спробуємо відповісти.
Пригадаймо прізвища українських радянських письменників із суфіксами -енко і -ук. Ось ряд прізвищ на -енко: Олександр Довженко, Олесь Донченко, Оксана Іваненко, Олександр Ільченко, Ліна Костенко, Терень Масенко, Іван Микитенко, Василь Симоне нкоР Семен Скляренко... І ряд Роман Іваничук, Володимир Лучук, Валеріан Поліщук, Борис Харчук... Суфікси -енко і -ук дають багато цінної інформації. Прізвище з -енко звичайно вказує на вихідців із північно-східних чи східних областей України, а прізвище на -ук — з південно-західних областей. Здавалося б, хіба під силу якомусь суфіксові визначати на величезних просторах нашої країни рідний край людини?! Виявляється, що під силу!
Отож прізвища Іваненко, Петренко, Кравченко, Іванюк, Петрук, Кравчук і подібні є найтиповішими українськими прізвищами. Якщо вони й трапляються в .інших народів, то переважно як українські за походженням. Прізвища з суфіксом -енко переважають у східній частині України, а прізвища з суфіксом -ук охоплюють значну частину правобережної України. Поділяючи територію України на дві частини, названі суфікси збігаються за своєю функцією. Вони колись виражали значення «син». Наприклад, Іваненко означало «син Івана». Те саме
