Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
120 промовляють до нас, мовби прохають запам'ятати прощальну пісню осені, китиці горобини. Слово багряний увібрало в себе дозрілість барвного осіннього подиху, згущеність червоного кольору: Багряні сережки вовчих ягід схожі на коштовні самоцвіти, що хтось розвішав на кущах (П. Конура.) Багряним стає сонце, коли, розжеврене, сходить, пробуджує сонну землю і коли, втомлене, спускається відпочивати: Згинуть роси, як над світом Сонечко зійде багряне. (Д. Павличко.) Із прикметником багряний взаємодіє його синонім пурпуровий, що позначає темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком: За вікном багряніла осінь. Земля красувалася в рум'яних яблуках, янтарних динях, пурпурових помідорах. (JI. Дмитерко.) Червоні буряки, які вирізняються темно-червоним із синюватим відтінком забарвленням, дали назву різновидові червоного кольору — буряковому: Давид дивився, як молоток та молот місили червоний шмат заліза. Вже буряковий він, темнішав. (А. Головко.) Не відірвеш очей від стиглих темно-червоних вишень, що, хизуючись, вилискують на сонці. Тому і збагатився прикметник вишневий ще одним значенням — «тем-но-червоний, кольору стиглої темної вишні»: Нове плаття вишневого кольору... робило її ще привабливішою. (О. Копиленко.) І, звичайно, не могла наша оспівана в піснях червона калина не принести до мовної скарбниці барв назву калиновий. Калиновий — це колір червоний, колір калинового соку або калинової ягоди: День побратався, нарешті, з погодою, В небо підніс калинові знамена. (А. Малишко.) Напевно, полюбляєте ви запашні темно-червоні ягоди малини. Колір спілої малини нарекли малиновим: Сукенки були з дешевої шерсті малинового кольору. (Ірина Вільде.) І колір крові, вражаюче червоний, багряний, передано у слові кривавий: Розжарене призахідне
121 сонце забарвлювало ввесь світ символічним кривавим кольором. (О. Довженко.)
Розмаїття червоних барв покликало до життя слова рожевий, рум'яний, рубіновий та інші. Світло-червоні мазки карбує прикметник рожевий: Рожевий цвіт сонця тепло пломеніє на засніженому полі. (М. Стельмах.) Слово рум'яний зближується із назвами червоний або рожевий. Воно звичайно позначає червону або рожеву барву: Настане час, і.в юній сині сади моєї батьківщини рум'яним цвітом зацвітуть. (В. Сосюра.) Порівняння з рубіном, коштовним каменем червоного кольору, розширило кольорову палітру української мови і спричинило появу прикметника рубіновий: Ботанічний сад палав рубіновим, червоним, багряним, оранжевим, пурпуровим, зеленкуватим і жовтим листям. (В. Собко.)
На півдорозі від червоного до жовтого кольору зупинилося, застигло в українській мові слово рудий. Воно виражало колись значення «червоний», а потім переосмислилося. Це назва спеціального кольору, червоно-жовтого, що здебільшого стосується обличчя та волосся людини і рідше — шерсті тварини. Наприклад: Воронцов їхав деякий час, не реагуючи на Хомині слова, безпомічно кліпаючи рудими віями до сонця. (О. Гончар.) І тут дзвінко заіржав рудий кінь з білою зіркою на лобі. (О. Донченко.)
Ще декілька слів про червоний колір. Цей колір, як відомо, людина вирізнила із спектра найраніше. Тому в мові його найдосконаліше опрацьовано. Багато різновидів червоного кольору мають окремі назви. Людина, немов по щаблях, піднімається у пізнанні все вгору та вгору. Безмежжя виявів барв захоплює і народжує нові слова. Розмаїття відтінків червоного кольору виявляють такі слова, як червонуватий, червонястий, червонастий, світло-рожевий, світло-черво-ний, яскраво-червоний, ясно-рожевий, ясно-черво-
122 ний, темно-бордовий, тємно-вишневий, темно-роже-вий, темно-червоний, біло-рожевий, білувато-рожевий, жовто-червоний, жовтувато-червоний, коричне-во-червоний, оранжево-червоний, пурпурово-черво-ний, синювато-рожевий, синювато-червоний, синьо-червоний, фіолетово-червоний, синьо-біло-червоний і подібні.
У короткій розповіді нема можливості розповісти про усі українські назви кольорів. Та й не досліджено це питання повно. Скажемо лише, що людину вражали і вражають барви багатьох предметів і вона завжди прагне своє зачарування і осмислення передати словом.
Манять нас пахощами і поєднанням барв квіти, квітуючі дерева і чагарники. Зупинімося перед красою весняного бузку з великими волоттями світло-фіолетового запашного квіту. Погляньмо на волошку, що, чарівна і радісно-сумовита, заховалася в житі, щоб не чути тихого прокльону хлібороба за її бур'янову вдачу. Проте і зі своєї схованки вона перемовляється з сонцем і співає хвалу життю. Через те ми волошку любимо і зачаровані нею. Хіба ж тоді дивно, що від назв бузок і волошка ми утворили прикметники бузковий і волошковий, які звеличують відтінки фіолетової і синьої барв. У цих словах бринить нездоланність природи і краса рідної землі. Кольори бузку та волошки стали звичними, посилилися дужістю слова і характеризують інші предмети. Наприклад: Горять, міняться на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмарини. (В. Козаченко.); На ньому була полотняна сорочка з вишитим волошковими нитками коміром. (І. Мики-тенко.)
