Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 27

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 21 22 23 24 25 26 < 27 > 28 29 30 31 32 33 .. 82 >> Следующая


Дитині ім'я дають батьки. Воно вирізняє людину з-поміж інших людей, супроводжує ТІ у щасті й журі, у життєвих випробуваннях. Ім'я з'єднує нас із батьківською хатою, рідною мовою і культурою, минулим і прийдешнім, з багатьма народами світу, з поезією слова. Ймення окремих людей зливаються в симфонію краси, несуть у світи відлуння вічності.

В кожному імені людини вкарбовано часточку історії народу. Тут сліди давніх епох, мрії і сподівання народу, його творча снага, господарські і культурні зв'язки. Українська мова має свої традиції в іменуванні людей. Упродовж віків розв'язувалося питання: які ймення красиві, а які ні?

В українській мові, як і в російській та білоруській, витворилася система імен, в основу якої покладено імена християнського календаря. Ця система істотно відрізняється від дохристиянської. Адже до прийняття християнства, за часів язичництва, наші пращури давали імена залежно від різних обставин життя. На вибір імені впливала або пора року, або назви тварин і дерев, або зовнішні риси людини... Або навіть побажання батьків. Тому у язичників дітей називали Зима, Вовк, JIee, Орел, Сокіл, Ворона, Милава, Красава. В цих іменах і поезія, і зачарування пращурів навколишнім світом, і любов до своїх нащадків, і «дипломатія» для завоювання дітям щастя. Пригадаймо поетичні рядки Ліни Костенко про ті давні часи: «Але ще ж яку помсту надумала мудра

91 Ольга! Привели їй донку деревлянського князя Мала. Десь зняли те дівчатко на вже обгорілій драбині, і вона ту князівну взяла собі у рабині. І забрала у Київ оту нещасну Малуиіу, щоб і рід той пощез, щоб і спогад про нього вимер. Але син її, княжич, полюбив ту рабиню — як душу. Народився в них хлопчик. І це був князь Володимир». Малушею іменували наймолодшу дівчинку в сім'ї. В наведеному уривку говориться про Малушу — матір могутнього князя Володимира, за князювання якого відбулося хрещення Русі. Отож називали дітей по-різному. З ім'ям Вовк пов'язувалося сподівання на силу і витривалість сина. Якщо довго очікували сина — його іменували Ждан. Коли ж був небажаний — отримував ім'я Неждан або Нечай. Імена з негативним змістом типу Горе були в народній свідомості не просто іменами, вони оберігали дітей від поганих сил. Люди вірили в магічну силу імені. Воно, на їх думку, приносило силу і славу, щастя і успіх, хворобу і смерть. Які ж були прекрасні ймення, що складалися з двох слів: Ратибор, Володимир, Всеволод, Мирослав, Радослав, Милонег, Bepxo-слава Прийняття християнства на віки змінило панораму імен. Багато з них ми шануємо і досі.

Яка ж тепер сукупність наших імен? Що ми отримали у спадок від пращурів і які імена створили за нашого часу? Які надбання від інших народів було прийнято в пізніші часи?

Передусім вирізнимо візантійські християнські імена. Вони з'явилися разом із уведенням християнства на Русі у кінці 10 століття. Візантійські імена були неоднорідні. Візантія їх успадкувала від імен давньогрецьких, давньоримських, давньоєврейських та інших. Візантійськими їх називаємо тому, що вони прийшли з Візантії. На Україні такі візантійські імена, як Олексщ, Петро^ Михайло, Григорій, Галина,

92 Ганна, Катерина, Олена, були і продовжують бути популярними. Далі йдуть давньоруські Володимир, Святослав, Любомир, Всеволод, Ростислав, Людмила і подібні. До них прилягають утворені за грецьким зразком імена типу Віра, Надія, Любов, Богдан. Запозичено ще за русичів і деякі скандінавські імена: Ігор, Олег, Ольга. Вам, напевно, подобається звучання слів Ванда, Власта, Квітослава, Росиця, Ружена. Вони схожі на східнослов'янські імена. Що це за ймення? Це запозичення із західнослов'янських і південнослов'янських мов. Поповнився фонд імен і з інших джерел. Поширенню імен із західноєвропейських мов (Альберт, Арнольд, Артур, Едуард, Еміль, Ернст, Конрад, Марат, Альвіна, Віолетта, Евеліна, Едіта (Едіт), Елеонора, Ельвіра, Ельза, Жанна) сприяли зарубіжна художня література, оперне мистецтво, преса, кіно. Радянська епоха внесла нові барви в іменотворення. Після Великого Жовтня народ увічнював у нових іменах революційне оновлення світу: Воля, Свобода, Слава, Октябрина. Оповиті любов'ю до Леніна імена-новотвори Вілен, Владлен, Владилен, Вілена, Віліна, Владилена, Владлена, Леніна, Ніпель.

Краса імені... Тисячоліттями люди творили імена, шліфували їх, передавали нащадкам. Поняття «краса імені» охоплює багато характеристик. Це і мелодія слова, і'захоплення носієм імені в житті, в художніх творах, театрі, кіно. У духовному досвіді людини рельєфно вирізьблюються знамениті носії імені. Крім того, красиве ім'я легко вимовляється, добре запам'ятовується. Від нього можна утворити багато зменшено-пестливих форм. Таке ім'я не викликає в,людей небажаних асоціацій.

Хіба не викликає подив і захоплення безмежжя пестливих форм в українській мові?! Візьмемо ймення Ieany що було тривалий час одним із найпопуляр-

93 ніших. Ось ряд його зменшено-пестливих форм: Іванко, Іваночко, Іванонько, Іваненько, Іванець, Іванечко, Іваник, Іванчик, Іванцьо, Іваночок, Іваньо, Іванько, Іванунь, Івануньо, Івась, Івасьо, Івасько, Івасенько, Івасечко, Івасик, Івасюнь, Івасюньо, Івасюненько, Івасюнечко, Іваїико, Іваїиенько, Іваиіечко. Ніжні переливи цього імені звучать у народній пісні, художній літературі та усному мовленні. Порівняйте вихідне слово Іван і похідні в реченнях: Дід Іван косив траву. (Д. Павличко.); І цвіт весняний — літній овоч На дереві життя давав, І Пуиікінові Максимович Пісні вкраїнські позичав, І де сміявсь Іван Петрович,— Тарас Григорович повстав. (М. Рильський.); Лежи, Іване. Кожен, хто вклонився твоїй могилі,— пам'ятник тобі. (Л. Костенко.); Упало небо понад Іванком, упала зірка. (А. Малишко.); — Іван, Іван повернувся?! Іваночку! (О. Довженко.); Іваночку! Чекає кіноплівка. Лишай косу в сусіда на тину. Іди у кадр, екран — твоя домівка, два виміри, і третій — в глибину. (Л. Костенко.); Ось послухайте, Іванцю! (Леся Українка.); — Це ти, Івасю, сину мій? (А. Малишко.); Хотів мати в оркестрі кларнетиста не будь-якого, а, як він казав, від бога. Саме таким виявився Івасько, найстарший Явтушків син. (В. Земляк.); Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик. (Л. Костенко.); Ой за гаєм зелененьким Там Івасьо молоденький На конику виграває, Соколонька намовляє. (Народна пісня.). Зменшувальні форми дозволять передати найтонші відтінки стосунків між людьми. Ласкаве материнське Іванку, Іваночку, Івасику, Наталочко, Натальцю несуть ніжність і любляче серце найдорожчої людини на землі. Усім знане витончено-ніжне ім'я Галина. Це ім'я, зокрема, вкарбовано у мистецтво звершеннями талановитого скульптора Галини Кальченко, яка натхненно творила пісню у брон-
Предыдущая << 1 .. 21 22 23 24 25 26 < 27 > 28 29 30 31 32 33 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed