Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Наша мандрівка містами України незабаром завершиться. Залишилося відвідати сім міст, які було перейменовано за радянського часу.
Мінлива доля перейменувань
Містам притаманна різна доля і в назвах. Окремі назви сягають далекої давнини, промовляють у вічність легендою і золотими зернами народної мудрості. Вони не бояться потрясінь, сміливо йдуть навстріч грозам і всіляким випробуванням. Упродовж сторіч ці назви залишилися вірними володарям-містам, пліч-о-пліч з ними творили минуле, сучасне і прийдешнє.
Бували соціальні потреби змінити найменування. І воно від'єднувалося від міста, пропадало у вирі подій, не завдавало болю. Бо місто довго мріяло про іншу назву. Це жадане оновлення долі, віковічне прагнення гармонії.
І нарешті — траплялися поспіхи в перейменуван-
84 нях міст. Запопадливо, аби не спізнитися, декому ще за життя кортіло «увічнити» себе в найменуваннях міста. Місто змушене було носити невідповідне йому ім'я. Здавалося, що так буде вічно. Але мудрість віків невдовзі виправляла примхи можновладців, померлих і фізично, і морально. Під подувами вітрів розвіювались, як полова, і мнимі їх величчя, і неправомірні сподівання. Сповзали з рамен міст, мов перетрухле лахміття, імена, наспіх припасовані і чужі. Міста вимагали перейменувань.
Про різну долю перейменувань поміркуємо, завітавши до міст — Хмельницького, Івано-Франківська, Кіровограда, Запоріжжя, Дніпропетровська, Ворошиловграда, Донецька. Ці міста, ще раз підкреслимо, перейменовано за радянського часу.
Хмельницький. Місто стоїть на Південному Бузі при впадінні в нього річки Плоскої. Під назвою Плос-кирів або Плоскурів уперше в історичних документах згадується 1493 року. У другій половині 16 століття тут збудовано фортецю. Населення Плоскирова брало участь у повстанні Северина Наливайка, визвольній війні українського народу проти польсько-шляхет-ських загарбників, повстанні Семена Палія, гайдамацькому русі. У 80-х роках 18 століття Плоскирів (Плоскурів) перейменовано на Проскурів. Після другого поділу Польщі (1793 рік) місто відійшло до Росії. 1846 року в місті двічі побував Т. Шевченко. Сюди приїздили Л. Глібов, С. Руданський. У 1890—1894 роках у Проскурові перебував на військовій службі О. Купрін.
Місто двічі перейменовували. Вихідну назву Плоскирів або Плоскурів пов'язують із розташуванням міста в долині річки Плоскої. Сама ж річка плине плоскою, пологою місцевістю. Мабуть, тому її і назвали Плоска. Збереглися оповіді про те, що навколо міста колись було викопано глибокий рів. За перека-
85 зами річка Плоска і слово рів утворили назву Плоскирів або Плоскурів. У кінці 18 століття маємо найменування Проскурів. Якщо порівняти Плоскурів і Проскурів, то у другій назві звук л замінено на р. Неначебто часткове перейменування, а^іе в ньому втрачається явний зв'язок із назвою річки. А 1954 року на ознаменування 300-річчя возз'єднання України з Росією Проскурів пер йменовано на Хмельницький. Місто названо іменем гетьмана України, керівника визвольної боротьби українського народу проти польсько-шляхетського гніту Богдана Хмельницького. На цій території точилися бої військ Богдана Хмельницького з шляхтою. Було скорено і фортецю Плоскирів (Плоскурів).
Івано-Франківськ. Красиве місто Прикарпаття стоїть у межиріччі Бистриці Солотвинської і Бистриці Надвірнянської. Засновано 1662 року під назвою Станіслав (Станіславів). Звільнення від тривалого австрійського і польського панування приніс трудівникам міста 1939 рік — рік возз'єднання Західної України з УРСР. Про давні дні нагадують архітектурні пам'ятки 17—18 століть: будова ратуші, єзуїтський костьол і колегіум, вірменський храм. У Станіславі вчився І. Вагилевич, жила і працювала українська письменниця Н. Кобринська, не раз бував І. Франко. Вам, юні філологи, цікаво буде дізнатися, що у цьому місті народився видатний лінгвіст сучасності Єжи Курилович.
Назву Станіслав місто одержало за ім'ям польського магната Станіслава Потоцького, якому належали ці землі. У 1962 році Станіслав перейменовано на Івано-Франківськ для увічнення пам'яті геніального Каменяра.
Кіровоград. Місто розташоване на річці Інгулі. Коротко про історію міста. 1754 року за наказом імператриці Єлизавети Петрівни засновано фортецю
86 святої Єлизавети на землях Запорізької Січі для захисту південних кордонів країни від грабіжницьких нападів турків і кримських татар. 1775 року населений пункт біля фортеці названо Єлисаветград. З кінця 18 століття місто забудовується спорудами у стилі класицизму. У Єлисаветграді перебували О. Пушкін, А. Міцкевич, Ф. Ліст, А. Фет. Тут починали свій творчий шлях І. Карпенко-Карий і М. Занько-вецька. У місті жив український письменник Ю. Янов-ський.
За радянського часу місто перейменовано двічі. 1934 року названо Кірове, з 1939 року — Кіровоград на честь С. М. Кірова.
Запоріжжя. Стоїть на Дніпрі, у нижній його течії, де острів Хортиця роз'єднує ріку на два рукави. Поселення на місці Запоріжжя виникло 1770 року у зв'язку з будівництвом фортеці для захисту південно-східної частини України від кримських татар і турків. Його, названо Олександрівським форштадтом за ім'ям генерала Олександра Голіцина, який командував російською армією на півдні України. Пізніше укріплення перетворюється на місто Олександрівськ. А 1921 року перейменовано на Запоріжжя, що означає «лежить за порогами». Тепер, звичайно, на Дніпрі порогів нема. Проте до закінчення 1932 року будівництва Дніпрогесу були вище міста численні пороги, які заважали судноплавству. Сьогодні про ці пороги нагадує лише назва Запоріжжя. За роки Радянської влади місто стало одним з найбільших індустріальних центрів України. Реконструйовано центральні райони старого Запоріжжя, а біля Дніпрогесу, на лівому березі Дніпра, виросло нове місто. Кожному, хто приїздить до Запоріжжя, хочеться подивитися на могутній Дніпрогес, а також побувати на острові Хортиця, розташованому нижче колишніх знаменитих дніпровських порогів. Тепер Хортиця
