Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
§107. Написання прислівників, утворених від прислівників
1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з прислівником, пишуться разом: відколи, відтепер, віднині, відтоді, забагато, занадто, назавжди, назавтра (те саме, що й завтра), післязавтра, позавчора, позаторік, звідтам, звідусюди, повсюди.
Але окремо пишуться: на коли, на потім, на завтра ( в значенні «на завтрашній день»), до завтра, на відмінно, у стократ.
Морфологія і правопис
129
2. Прислівники, утворені від прислівників за допомогою словотвірних часток, пишуться:
а) з частками аби-, де-, -сь, ні-, ані-, чи-, що-, як-, чим-разом: абияк, абикуди, деколи, деінде, дедалі, якось, нікуди, нітрохи, аніде, аніколи, чимало, щодалі, щонайдужче, якраз, чимдалі, чимскоріш, чимдуж;
б) з частками хтозна-, казна-, будь-, -небудь, -то через дефіс: хтозна-як, хтозна-звідки, казна-де, будь-коли, куди-небудь, як-небудь, десь-то, так-то.
3. Через два дефіси пишуться прислівники з часткою -не-посередині: як-не-як, коли-не-коли, де-не-де, хоч-не-хоч, а також: будь-що-будь.
§108. Написання складних і складених прислівників
1. Прислівники, утворені від підрядних словосполучень (від однієї до другої частини можна поставити запитання), пишуться разом: в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на швидку руку — нашвидкуруч, на самий перед — насамперед, має бути — мабуть, мимо хотіння — мимохіть, в один час — водночас, з початку віку — споконвіку.
Але в прислівникових сполученнях тим часом (хоч сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.
2. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів (прислівників), пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, видимо-невидимо.
Службове слово пишеться окремо, а два наступні через дефіс у таких прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але: з усіх усюд).
3. У прислівникових сполученнях, утворених повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, усі частини пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, нога в ногу, час від часу, один в один, сам на сам, з роду в рід, з дня на день, з кінця в кінець.
Але три прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, у яких слово повторюється в тому самому (родовому) відмінку, пишуться через два дефіси.
130
Морфологія і правопис
§109. Написання не з прислівниками
1. Тільки разом не пишеться тоді, коли прислівник без не не вживається: невдовзі, невідв'язно, невпинно, невсипуче, неквапом, ненароком, неподалеку, несамовито, неспроста, нехотя, нещадно.
2. З більшістю прислівників не звичайно пишеться окремо: не так, не тут, не треба, не слід, не можна, не варто, не дуже, не цілком, не зовсім, не досить, не жаль, не вперше, не спросоння, не по-нашому, не по-товариському, не мимохідь, не праворуч, не щодня, не вдень, не вчора, не сьогодні.
3. В інших випадках при написанні не з прислівниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
а) якщо в даному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегко (важко), недоброзичливо (вороже), недобре (погано);
б) якщо в даному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: іти на гору не легко, нітрохи нехолодно, аж ніяк не страшно.
§110. Наголос у прислівниках
1. У багатьох прислівниках, утворених від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, наголос з останнього складу переноситься на другий від кінця: близько, важко, вузько, гладко, глухо, гнучко, м'яко, низько, струнко, тонко, чітко, швидко, забарно, мовчазно, чарівно.
А в деяких трискладових прислівниках наголос з останнього або передостаннього складу пересувається на перший: весело, високо, боязко, гаряче, голосно, глибоко, дешево, дорого, запашно, порожньо, солодко, хороше, холодно, чепурно, широко.
2. У прислівниках, утворених злиттям прийменника з короткою формою прикметника, наголос часто переходить на перший склад: заново, засвітла, зозла, зосліпу, наглухо, наголо, нарівно, нарізно, насухо, начисто, начорно, попросту, порізно; але: надовго, допізна, досита, потиху, завидна.
3. У прислівниках, утворених від іменників, наголос переважно зберігається той самий: валом, гамузом, разом, часом; догори, додому, дотла, зісподу, наверх, наверху, навкруги, нагорі, наголову, поверх, спозаранку, щовечора, щоразу і т. ін.
Але в частині прислівників, утворених злиттям приймен-
Морфологія і правопис
131
ника з іменником, наголос пересувається на перший склад: безвісти, вроздріб, зокола, зопалу, навзнак, навіч, навхрест, надвечір, обік, обіч, опліч, осторонь, побіч, поруч, потайки, поночі, пошепки, удосвіта, удосталь.
4. У прислівниках, утворених від числівників, наголос зберігається той самий: заодно, удвох, учотирьох, вчетверо, вдесятеро, нап’ятеро, нашестеро; тільки два прислівники мають подвійний наголос: надвоє і натроє.
