Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Отже, в наказовому способі дієслова мають такі закінчення:
114
Морфологія і правопис
Число Особа Під наголосом та після збігу приголосних В інших випадках
Однина 2-а -и -(b)
Множина 1-а -імо -(ь)мо
Множина 2-а -іть -(ь)те
Дієслова пити, бити, вити в наказовому способі зберігають кореневий голосний и: пий, бий, вий. Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте.
3. Форма 2-ї особи множини наказового способу вживається також при ввічливому звертанні до однієї особи: He плачте, мамо, не треба (А. Малишко).
При наказовому способі, як правило, вживаються звертання: Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко).
Різних відтінків значенню наказового способу надає вид дієслова. Наказ чи прохання, висловлені дієсловом недоконаного виду, звучать не так категорично, як ті ж наказ чи прохання, передані формою доконаного виду: заходьте і зайдіть, сідайте і сядьте.
Наказові надають відтінку інтимності частки -но, -бо, які пишуться через дефіс: іди-но, розкажи-но, послухай-бо, заче-кайте-бо.
§93. Стан дієслова
Перехідні дієслова можуть по-різному передавати зв’язок між носієм дії і предметом, на який спрямована дія. Це досягається за допомогою частки (постфікса) -ся. Відповідно до цього розрізняють три стани дієслова: активний, пасивний і зворотно-середній (у неперехідних дієслів стан не визначається).
1. Дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком, на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника, належать до активного стану: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співак виконував пісню, мама вмиває дитину, вітер похилив дерево, друг зустрів друга. Сюди відносяться всі перехідні дієслова.
2. Дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану:
Морфологія і правопис
115
питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконувалася співаком. При цьому до перехідного дієслова приєднується частка '(постфікс) -ся і воно втрачає свою перехідність.
3. Дієслова, що означають дію, спрямовану на самого її носія, вираженого в реченні називним відмінком, належать до зворотно-середнього стану: дитина вмивається, дерево похилилося, друзі зустрілися. При цьому до перехідного дієслова також приєднується частка (постфікс) -ся і воно втрачає свою прехідність.
4. Слід, де це можливо, надавати перевагу дієсловам активного стану над пасивними дієсловами. Адже природніше сказати: комісія складає план, ніж: план складається комісією, чи: вас запрошує директор, ніж: ви запрошуєтеся директором.
§94. Безособові дієслова
Частина дієслів, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. їх називають безособовими. Вони вживаються тільки або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду: світати — світало, світає, світатиме, світало б, нехай світає; щастити — щастило, щастить, буде щастити, щастило б, нехай щастить.
Ці дієслова переважно означають:
а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смеркає, замело;
б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить;
в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;
г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.
Безособові дієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях. При них підмета не буває, але нерідко потрібен додаток у родовому, давальному, знахідному чи орудному відмінку: мені не спиться, йому не вистачає грошей, дорогу замело снігом.
§95. Переносне вживання способів і часів дієслова
Способи (дійсний, умовний і наказовий) та часи (минулий, теперішній і майбутній) звичайно вживаються у своєму прямому значенні. Проте іноді, для більшого увиразнення мови, один спосіб або час може вживатися замість іншого.
116
Морфологія і правопис
1. Найчастіше, щоб розповідь про минуле наблизити до сучасності, теперішній або майбутній час доконаного виду вживають у значенні минулого: Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу — і знов лізуть на нього важкі розтріпані хмари (М. Коцюбинський). У цьому уривку, де йдеться про минуле, дієслова вискочить і гляне вжито в майбутньому часі, лізуть — у теперішньому.
2. Зрідка, щоб підкреслити неминучість якоїсь дії, минулий час вживають у значенні теперішнього або майбутнього. Наприклад, Лісовик у «Лісовій пісні» Лесі Українки, застерігаючи Мавку від підступності людських стежок, каже: Обминай їх, доню: раз тільки ступиш, і пропала воля! Форму дієслова пропала тут вжито в значенні пропаде.
3. У значенні дійсного іноді, якщо хочуть підкреслити раптовість чи примусовість дії, вживають наказовий спосіб: А хтось візши та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах). Хто п ’є-гуляє, а сторожа стій і стережи, хто зна чого й від кого (Леся Українка).
