Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 45

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 39 40 41 42 43 44 < 45 > 46 47 48 49 50 51 .. 89 >> Следующая


4. Часто, щоб надати наказові чи проханню певного відтінку, в значенні наказового способу вживають:

а) дійсний спосіб: От, Лукашу, поможеш тут в’язати молодичці (Леся Українка);

б) умовний спосіб: А може, ти б уже перестала плакати, доню! (І. Нечуй-Левицький);

в) неозначену форму: Встати! Суд іде.

5. Іноді наказовий спосіб вживається замість умовного: Поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зараз помолодшав би (О. Довженко).

ДІЄПРИКМЕТНИК І ФОРМА НА -HO, -ТО §96. Дієприкметник як форма дієслова

1. Дієприкметник — це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими.

З одного боку, дієприкметник, як і дієслово взагалі, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (активний). Наприклад, дієприкметник лежачий (камінь) указує на дію — (камінь) лежить, має недоконаний вид і є неперехідним; дієприкметник покладений (камінь) указує на дію — поклали (камінь), має доконаний вид і є перехідним.

З другого боку, дієприкметник, як і прикметник, називає
Морфологія і правопис

117

ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа. Наприклад, дієприкметник достиглої (вишні) вказує на ознаку (відповідає на питання яко ї?) і має форму родового відмінка однини жіночого роду.

У реченні дієприкметник виконує ту саму функцію, що й прикметник, тобто виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка: Я хочу бачити світ розплющеними очима (І. Драч). Хата посилана зеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням (Ю. Яновський).

Дієприкметники бувають активні й пасивні.

2. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: робітник працює — працюючий робітник, птах співає — співаючий птах, вогнище погасло — погасле вогнище.

Активні дієприкметники бувають доконаного (погасле) й недоконаного (працюючий, співаючий) виду.

3. Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: робітника преміювали — премійований робітник, хтось поранив птаха — поранений птах, застосовують метод — застосовуваний метод.

Крім того, пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дитина вмилася — умита дитина, листок відірвався

— відірваний листок, дід згорбився — згорблений дід.

Пасивні дієприкметники бувають доконаного (премійований, поранений) і недоконаного (застосовуваний) виду.

4. Дієприкметники самі по собі на час не вказують. Час дії, названий ними, визначається контекстом. Наприклад, у реченні: В лісі вже ставало тісно від прибуваючих військ (О. Гончар) — дієприкметник прибуваючих співвідноситься з минулим часом (які прибували). А в реченні: Якщо станеться війна, знову виплакуватимуть очі передчасно посивілі матері й наречені — дієприкметник посивілі співвідноситься з майбутнім часом (які посивіють).

§97. Творення й правопис дієприкметників

1. Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змарні(ти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Причому суфікс -ну-, як правило, випадає: за-
118

Морфологія і правопис

сохну(ти) — засохлий, промокну(ти) — промоклий, трісну (ти) — тріслий (і тріснулий).

У сучасній українській мові активні дієприкметники доконаного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми типу «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» нелітературні; у таких випадках треба казати: який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

2. Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітну-чий, лежа(ть) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «виконуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної української мови; треба казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов ’яз-ки це можливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

3. Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від перехідних дієслів:

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід-ла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорюва(ти) — обговорюваний: при цьому суфікс -ува-, якщо на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — розмальований, збудувати — збудований, запрограмувати — запрограмований;

б) якщо основа інфінітива закінчується не на -а, то до основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачи(ти) — бач(у) — бачений, заспокої(ти) — заспокой(у) — заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в їздити) — вїждж(у) — в Чжджений, пилососи(ти) — пило-сош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений;
Предыдущая << 1 .. 39 40 41 42 43 44 < 45 > 46 47 48 49 50 51 .. 89 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed