История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Деякі дослідники (І. Міккола, Р. Екблом, В. Махек) у різних видозмінах модернізують гіпотезу Ф. Міклошича, підтриману, хоч і в іншому варіанті, О. О. Потебнею, про зв'язок зміни задньоязикових після [і], [ь], Ig] та Ir'] з наступним звуком [j] особливої якості. Я. Отрембський намагався, правда, безуспішно, пояснити розгля-дану зміну не як фонетичну закономірність, а як результат схрещен-
123 ня в тій самій парадигмі першої і другої палаталізації задньоязикових 93.
А. Вайян 94 і з повнішою аргументацією О. Ct Мельничук 95 вважають, що [g], [k], [х] спершу під впливом передньоязикових [і], [ь], [§] та [r'j зазнали неперехідного пом'якшення (otbkb-*-otbk'b), а пізніше, внаслідок фонетичної і граматичної аналогії, пережили зміни, тотожні з тими, які відбувалися в позиції перед [є] та [і]. І, нарешті, висловлювалася думка, що так звана третя палаталізація задньоязикових насправді немає нічого спільного з їх пом'якшенням, а обіймає різнорідні з погляду походження і часу виникнення факти й відбиває заміну Igl на [z] і [к] на [с] незалежно від фонетичних умов, тому вона становить закономірність не фонетичного, а психологічного характеру 96.
Суперечності в трактуванні фонетичних умов і змісту третьої палаталізації задньоязикових зумовили, природно, й неоднакове визначення її хронології. На погляд одних дослідників (О. О. Шахматов, І. О. Бодуен де Куртене, JI. А. Булаховський, О. С. Мельничук), вона збігається в часі з другою палаталізацією ,'інші (Т. JIep-Сплавінський, Г. А. Ільїнський, М. С. Трубецькой) вважали, що перехід Ig] в Idz'], Ik] в Ic'] і [х] в [s'] чи [s'] у формах типу *nodze, гёсё відбувався пізніше, ніж у Idz'], [c'], [s'] у таких, як otbCb, dovic'a, а ще інші (В. Ягич, А. Белич, А. Мейє, О. М. Селіщей, С. Б. Бернштейн), навпаки, третю палаталізацію [g], [k], [х] відносили на пізніший час, ніж другу. Останнє припущення видається найбільш переконливим. На його користь, зокрема, говорить те, що серед звуків, після яких відбувся перехід задньоязикових у зубйі, тобто" які становлять обов'язкову фонетичну умову цього процесу, є [г'І, який розвинувся з [ъг] (ч- [іг]) пізніше, ніж дифтонги [оі], [аі] змінились на [ё] та [і], що зумовило перехід Ig], Ik], [х] в [dz'j, [с'], Isf] або [§'], тобто їх другу палаталізацію.
§ 36. Приголосні перед голосними переднього ряду. Спільнослов'янська мова успадкувала від давньоіндоєвропейського періоду приголосні тверді, але ще в ранній період її історії голосні переднього ряду викликали деяке зміщення артикуляції всіх приголосних, що стояли перед ними, і цим зумовлювали незначне їх пом'якшення. Однак до того, коли приголосні стали зазнавати різних перетворень під впливом наступного [j], у спільнослов'янській мові м'яких приголосних, крім [j], не було. Незначне пом'якшення, чи,
93 Див.: Ostrqbski J. O t. zw. Baduouinowskiej palatalizacji w j^zykach slowians-kich. Wilno, 1929.
94 Див.: Vaillant A. Grammaire comparee des langues slaves, vol. 1, p. 49 і
далі.
96 Див.: Мельничук А. С. Роль аналогии в переходном смягчении общеславянских g, k, X в dz, с, S [§].— Питання слов'янського мовознавства, кн. 5. Львів, 1958, с. Ill—112. У цій праці подано й критичний огляд основних гіпотез, що стосуються історії [g], [k], [х] після [і], [ь], [q], [г'] у спільнослов'янській мові.
96 Див.: Потапов П. О. К вопросу о так называемом третьем смягчении задне-языковых в славянских языках.— Наук. зап. Одеськ. держ. пед. ін-ту, т. 6, 1941, с. 150.
124 як дехто вважає, напівм'якість, у позиції перед голосними переднього ряду будь-якого фонологічного значення не мало. Таке пом'якшення відбулося перед [ё], [є], [і], [І], а після зміни [ё] на [ІІ і далі [ё], [П на [ь] та виникнення носових голосних воно зберігалося перед голосними переднього ряду — [el, [є], [ь], [і], [§]: nebo, selo, besb, tbma, sila, tixb, m^so.
З фонологічного погляду приголосний, що стояв перед голосним переднього ряду (selo), і відповідний приголосний перед голосним непереднього ряду (sadb) між собою не розрізнялися, між ними були лише деякі невеликі артикуляційні відмінності.
Внаслідок пом'якшення приголосних у сполученні з [j], а також першого перехідного пом'якшення задньоязикових, що теж пов'язане з йотовою артикуляцією наступних голосних, вперше виникли в спільнослов'янській мові м'які приголосні — шиплячі Izf], [с'І, Isr]. плавні [г'], [Г] і носовий [n']: *mez'a, svec'a, sus'iti, mor'e, pol'e, коп'ь. Лише тоді, коли палаталізовані приголосні стали вживатися не тільки перед голосними переднього, а й непереднього ряду, вони набули фонологічного значення, тобто виникло не тільки артикуляційне розрізнення їх, залежне від неоднакового фонетичного оточення, а й розрізнення функціональне за тих самих фонетичних умов, напр.: га — г'а, Ia — Га, na — n'a (tela — роГа, kona — kon'a — род. відм. одн.). У наведених прикладах твердість і м'якість приголосних диференціює іменникову парадигму (telomb — роїеть, копоть — копеть). М'які шиплячі, що виникли внаслідок першої палаталізації [g], [k], [х] в позиції перед голосними переднього ряду, перестали бути позиційними варіантами цих задньоязикових, а набули фонологічного значення лише тоді, коли після них [ё] змінився в [а], тобто коли вони і тверді задньоязикові стали вживатися в однаковому фонетичному оточенні — [ga] — [z'a], [ka] — [с'а], [ха] — [S'al.
