История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Решта слов'янських діалектів або зовсім не знала втрати Ijl перед [ul, або ж така втрата поширилась не на всі слова з ним, наслідки чого позначились у сучасних західнослов'янських та південнослов'янських мовах; пор. п. junak, jutro (завтра), ч. jih, juny, jicha, слвц. juh, junak, juzina, jucha; блг. юг, юноша, юзда (рос. узда, укр. вуздечка), але утре, с.-х. jyr, j^HaK, j^po, jyxa, jV4epa (вчора), але ужина.
?8 Див.: Фортунатов Ф. Ф. Сравнительная фонетика индоевропейских языков.— Избр. труды, т. 1. M., 1956, с- 435.
79 Див.: Шахматов Л. Л. Очерк древнейшего периода истории русского языка, с. 32—33.
80 Див.: Селищев Л. М. Зазнач, праця^с, 190—191,
8* Мейе Л. Общеславянский язык, с. 36.
114 У давньоруській мові під впливом старослов'янської перед початковим Ли] в ряді слів знову поширився приставний [jl; його засвоїли, хоч і непослідовно, й сучасні східнослов'янські мови: пор. укр. юний, юнак; рос. юн, юный, юноша, союз, хоч утро, ужин, уха, узы; блр. юны, юнак.
Окремі відмінності у рживанні [j] перед [и] можуть пояснюватися пізнішими фонетичними змінами, як напр., рос. уха і укр. юшка
*uch- -?- *juch- -?- *jus-, пор. лат. jus — суп), блр. юшка. В українській і білоруській мовах поява протетичного [j] у цьому іменнику належить до пізнішого часу, до періоду, коли давньоруська мова вже перестала існувати.
У занепаді Ijl перед [ul відбивалася, певно, тенденція до сполучуваності його в слов'янських мовах з наступним голосним переднього, а не заднього ряду.
Погляд, за яким поява протетичних приголосних у спільнослов'янській мові пов'язується з процесом усунення гіатуса, в сучасній мовознавчій науці є найбільш визнаним. Але, зважаючи на те, що протеза в слов'янських мовах виявляє певну непослідовність, характеризується нерегулярною співвідносністю, деякі вчені (А. Мартіне, Е. Петрович та інші) у її виникненні заперечують вирішальне значення тенденції до уникнення гіатуса, а розглядають цю тенденцію лише як другорядну, допоміжну. Вони пов'язують появу протези з процесом відособлення палатальної і лабіальної артикуляції голосних.
З більш загальним процесом пересування ознаки палатальності (дієзності) й лабіальності (бемольності) від голосних до попередніх приголосних, що відбувався ще в ранній період розвитку спільнослов'янської мови і найяскравіше виявився у так званій першій палаталізації задньоязикових [gl, [kl, [х], пов'язує розвиток протези також В. К. Журавльов. На його думку, її виникнення, власне, і становить не що інше, як відособлення диференційної ознаки лабіальності та палатальності від голосного в позиції початку слова, де/не було можливості передати цю ознаку попередньому приголосному. За таких умов відособлювана диференційна ознака розвивалася в самостійний голосний [ul або [іі, а далі вже в приголосний [vi, [wl та [jl. Протетичний [vi, [w] з'являвся тоді, коли відбувалося пересування лабіалізації голосного (*udra ->• vydra, wydra; uz-> Vbz), a [jl, коли відособлювалася ознака палатальності головного (*estb —>- jestb). Перед [аі і [о] протеза розвивалася непослідовно, її характер зумовлювався походженням цього звука. Там, де [а] виник з [а] і [ol, регулярно з'являлася протеза [ц], а де відповідний голосний походить з [Si, протетичний [hl міг з'являтися уже набагато пізніше. Наступні фонетичні процеси значно порушили ті відношення протетичних приголосних у слов'янських мовах, які склалися внаслідок найдавніших звукових закономірностей 82. Такий зміст міркувань з цього погляду В. К. Журавльова.
o2 Докладніше див. Журавльов В. К. Генезис протезов в славянских языках,— Вопр. языкознания, 1965, JSfe 4, с. 32—43.
115 Гіпотеза, за якою виникнення протези в спільнослов'янській мові пов'язується з делабіалізацією початкових голосних та з пересуванням палаталізації, в окремих її ланках видається, безумовно, продуктивною й доповнює теорію гіатуса, але й вона неспроможна пояснити деяких фактів, пов'язаних з цим явищем, зокрема наявності протетичного паралелізму в позиції перед [а] та [и].
§ ЗО. Монофтонгізація дифтонгів. Внаслідок збігу коротких [а] та [б] в одному звуковіJol, а довгих [а] та [б] — в одному звукові Тї^її^спільнослов'янському^ кількість успадкованих від дав-"ньоіндоєвропейського періоду дифтонгів скоротилася, а саме: [Sil, [oil ->- [oil; [au], [oul [оці; [ail, [oil ->- [ail; [ац], [ou]—>- [ац]. Оскільки другим компонентом дифтонга був нескладотворчий елемент, він закривав склад. Цим зумовлювалося те, що реалізація тенденції до відкритого складу викликала важливі перетворення слов'янських дифтонгів. Характер таких перетворень визначався фонетичним оточенням дифтонга та місцем його в слові.
Дифтонги [аі], [оі] у середині слова перед приголосним розвинулися в один звук Её], напр., у словах *snoigb ->¦ snegb — ст.-сл. снЪгъ, гот. snaiws, лит. sniegas, snafgala (грудка снігу); *smoix->-smexb — ст.-сл. смЪхъ; *koina ->¦ *kena — ст.-сл. цЬна, д.-іран. kaena (помета), лит. kaina, * Ioiv- ->- lev--д.-р. лЪвый, лат. Iaevus.
Дифтонгічного походження [ё] у таких словах, як вгЬдати —• гот. wait, бЪсъ, вгЬнъкъ, мЪхъ, цвЬтъ — лит. baisus, vainikas, maisas (мішок для сіна), д.-прус. moasis (ковальський міх) та ін.
