История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Пізніше африката [dz'] із [g], втративши проривний компонент, спростилася у фрикативний приголосний [z'J: nodze ->-noze, drudzi ->¦ druzi — укр. нозі, друзі.
Друга палаталізація відбувалася вже в той час, коли в спільнослов'янській мові виразно накреслювалось протиставлення східних і західних діалектів. Таке протиставлення відбилось і в рефлексації задньоязикових перед [є] та [і] з дифтонгічних сполучень [оі], [аі]. Рефлекси [g] і [к] в цій позиції були спільні для всієї слов'янської території, а приголосний [х] у різних діалектах вів себе неоднаково. У східних діалектах він змінився на [s'] (serb, kozusi), а в західних — на Is]: serb, kozusi.
Наслідки другої палаталізації зберегли всі слов'янські мови, хоч деякі неповністю, як російська, словацька, словенська, або з пізнішими фонетичними інноваціями,, як інші західнослов'янські.
Ступінь палаталізації задньоязикових [dz'], Ic'], [s'] і [s'], що розвинулися з Ig], Ik], їх] перед [ё] та [і] з дифтонгів [аі], [оі], відрізнявся від палаталізації Iz'], Ic'], [s'], які виникли на місці задньоязикових перед голосними переднього ряду та у сполученні з [j]. Вони ближче були до напівпалатальних приголосних, ніж до палатальних.
Друга палаталізація задньоязикових приголосних належить до пізніших фонетичних явищ спільнослов'янської мови. Вона зумовлена монофтонгізацією_Дифтонгір [оі], [аі], а тому, природно, відбувалася після цього звукового процесу. Якщо прийняти погляд, що монофтонгізація дифтонгів, отже, й виникнення [ё] та [ij з [аі], [оі], припадає на І—II ст. н. е., то другу палаталізацію задньоязикових треба датувати найближчим за ним періодом. Т. Jlep-Сплавінський відносить її на II—IV ст. н. е. 87, а Ф. П. Філін — до III—V ст. 88 Можливо, що в окремих діалектних зонах спільнослов'янської мови були й деякі розходження в часі щодо перебігу цього фонетичного процесу.
§ 34. Сполучення [gv], [kv], [xv]. З другою перехідною палаталізацією задньоязикових безпосередньо поєднана зміна у звукосполученнях [gv], Ikv],. [xv], хоч вона має і деякі особливості. По-перше, у цих сполученнях задньоязиковий відділяється від [ё] та [і], що виникли з дифтонга [аі], IoI] губним Iv], а не перебуває у позиції прямо перед ним; по-друге, зміна задньоязикових на передньоязи-
87 Див.: Lehr-Splawinski Т. Proba datowania tzw. II paiatalizacji w j^zyku prastowianskim.— Studia z filologii polskiej і stowiariskiej, 1, Warszawa, 1955, s. 382.
88 Див.: Филин Ф. П. Образование языка восточных славян, с, 106,
120 нові [z], [с], [s] поширилась не на всі діалекти спільнослов'янської мови, а лише на ті з них, на основі яких сформувались сучасні схід-но- та південнослов'янські мови, наприклад, д.-р. звгЬзда (-+-*gvoiz-da), цвЪтъ (ч- *kvoitb), укр. звізда (обл.), цвіт, цвісти, рос. звезда, цвет, цвести, блр. звяздар (заст.), цвет, цвісці; ст.-сл. звЬзда, цвгЬтъ, влъсви (наз. відм. множ, від влъхвъ), блг. звезда, цвят, цвете, с.-х. звезда, цвет, словен. cv§t, zvezda. Але п. gwiazda, kwiat, ч. hvez-da, kvet, слвц. kvet, hviezda. Це явище ускладнюється тим, що давні [g], [k] у сполученні [gv], [kv] підпадали зміні не лише перед [є] та [і] дифтонгічного походження, а й у позиції перед голосними переднього ряду [і] (ч- [І]) та [ь]: ст.-сл. цвьт& (ч- *kvbt<2), цвисти (ч-*kvisti), цвшгЬти (4-*kviliti і *kveiiti), с.-х. цветати, цвасти, цватём, цвйлети (скиглити, сумувати), блг. цвиля (скаржитися), словен. cveteti, cvesti, cviliti (пищати, верещати), д.-р. цвилити (Сл. Гр. Б., XI; Ср. III, 1436), цеЪлить (ЛІ, XV, Ср. III, 1437), укр. діал. цвілити (мучити, бити), рос. діал. цвелить (мучити, змушувати плакати), але п. kwitn%c, kwotn§, kwilic, ч. kvesti, kvetu, kvileti і kviliti (плакати, голосити), слвц. kvitnut', kvitnem, kvilit'.
На східнослов'янському грунті рефлексація [g] і [к] урозгляда-них звукосполученнях не становить чітко витриманої закономірності. Так, в українській мові, поряд з цвіт, цвісти, поширені й слова квіт, квітка, квітнути, в білоруській — кветка, квітнець. У діалектах російської мови відомі огвездить (дуже сильно вдарити, Брянська обл.), квет, кветной (Курська обл.), квет, квеатГ(зах. р-ни Калінінської обл.), кветка (Тульська обл.), квелить (Орл., Тамб., ВолОгод. обл.). Звичайне для української мови дієслово квилити.
Постає насамперед питання про те, чи зміна Igv], Ikv], Ixv] у позиції перед [є], [і] з дифтонгів [oil, Iail мала в спільнослов'янській мові діалектний характер, чи становила її загальномовне явище. М. С. Трубецькой висловив припущення, що задньоязикові у західних діалектах спільнослов'янської мови в таких звукосполученнях пом'якшувались, як і в усіх інших її діалектах, але пізніше вони пережили процес ствердіння, властивий лише цим діалектам. Отже, «відмінність польських kwiat, gwiazda від старослов'янськгх цвЪтъ, звЪзда пояснюється не збереженням у празахіднослов'ян-ських діалектах старовини, а навпаки, особливою спеціально пра-західнослов'янською фонетичною зміною (ствердінням k', g', h' перед v), яка не торкнулась інших діалектів спільнославянської прамови». Більше того, можливо, що ця особливість західнослов'янських діалектів була лише виявом однієї загальної тенденції, властивої всім слов'янським діалектам того часу. Відомо, що задньоязикові перед плавними [г], [і] та перед [пі, за^ якими йшли голосні переднього ряду, зберігаються як непом'якшені в усіх діалектах спільнослов'янської мови (ст.-сл. кривъ, грЪхъ, клати, глина, гниль). Було б дивно, зазначає М. С. Трубецькой, щоб у добу пом'якшення задньоязикових у сполученні з наступним [vi перед [є] дифтонгічного походження (k'vetb) залишались вони без зміни перед
