История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Зміна звукосполучень [gt'l, [kt'] у [с'І в східних діалектах спільнослов'янської мови (pec'i, moc'i) та інші м'які відповідники в західних і південних, розширили вживання пом'якшених фонем у складі її консонантизму.
Внаслідок третьої палаталізації задньоязикових з'явилися в спільнослов'янській мові м'які передньоязикові приголосні [dz'], Ic'], Is'] (у західних діалектах [§']), а після зміни африкати [dz'] в [z'] вони становили такий ряд: [z'J, [c'], [s'] — [s'l. Передньоязикові зубні [z'], [c'], [s'l функціонально відрізнялися від відповідних твердих задньоязикових [g], [k], [х]. їх поява зумовила перехід до м'якої парадигми іменників з колишньою основою на задньоязиковий, напр.: otbc'b (ч- *otbkb) — otbc'i, otbcixb (місц. відм.) при stole, stol'exb. Отже, м'які [z'], [c'], [s'j у складі консонантизму спільнослов'янської мови теж були самостійними фонемами.
Напівпом'якшені передньоязикові [z'l, [c'], [s'J, що виникли внаслідок другої палаталізації задньоязикових, функціонально-не відрізнялися від них і становили їх позиційні варіанти, а не самостійні фонеми. Одним з доказів цього є те, що імейники, в основі
25 яких [gl, [k], [x] змінювалися на [z'J, [c'l, [s'l перед [ё] та [і] з дифтонгів [oil, [ail, належали до їх твердої, а не м'якої парадигми: drugb — druzi (наз. відм. мн.), drt^, йтшёхъ (місц. відм. мн.); VblKb, vblci, vblco, vьlcёxъ; погё, гёсё (дав. і місц. відм. одн.) при ucenic'i, исёшс'хъ, ovbc'i. Ловне зближення IzfIf [c'l, [s'l, що виникли перед [ё! та Cil внаслідок регресивної асиміляції з [gl, [kl, їх], і м'яких [z'J, [c'l, [s'l, які розвинулись із задньоязикових після [і], [ьі, [§1, [г'І перед голосними внаслідок прогресивної асиміляції, відбулося пізніше, уже на грунті окремих слов'янських мов.
Таким чином, у спільнослов'янській мові в останній період її існування в системі приголосних були палатальні приголосні 124, [с'1, [§'], [z'l, Ic'], [s'l, [r'], [Г], In'], що виступали в функції самостійних фонем, і напівпалатальні IbfIf [n'l, IvfIf [m'], IdfIt ItfJf [z'J, [si перед голосними переднього ряду, які не виконували будь-яких фонологічних функцій і становили позиційні варіанти відповідних твердих приголосних. Крім того, в ній вживалися також напівпалатальні [z'l, IcfI, Isf] перед [ё] та [іі з дифтонгів [oil, [ail, що виступали як варіанти відповідних задньоязикових [gl, [kl, [xl.
. § 37. Групи приголосних [dl], [til. До пізніших фонетичних явищ спільнослов'янської мови належить зміна в групах приголосних [dl], [tl] в середині слова. Ця зміна не охопила всіх давніх слов'янських говорів, а поширилась лише на східний діалект. У цьому діалекті спільнослов'янської мови, що пізніше став основою формування східної і південної групи слов'янських мов, сполучення Idl], Itll в середині слова зазнали втрати проривного приголосного і скоротилися в [1]. Наслідки такої зміни відбивають усі сучасні східно- та південнослов'янські мови, наприклад, укр. мило, рало, сало, горло, вела, плела (ч- *mydlo, *ordlo, *sadlo, *gordlo, *vedla, *pletla); рос. мыло, рало, сало, горло, ель; блр. мыла, рала,* сала, горла; с.-х. ]ёла (ялина), мйло, рало, сало; словен. ralo. Але в західних говорах спільнослов'янської мови [dl], [tl] такого спрощення не зазнали. Сучасні західнослов'янські мови теж послідовно їх зберігають: п. jodia, mydjo> radjo, gardlo, plotja, wiodja; ч. jedle, mydlo, radio, pletla, vedla; слвц. radio.
Причини і характер процесу спрощення [dl], [til в одних слов'янських мовах і збереження їх в інших дослідники пояснюють по-різному, М. С. Трубецькой, наприклад, вважав, що в східних і західних діалектах спільнослов'янської мови у словах з [dl], [tl] неоднаково реалізувався складоподіл: у західному — межа складоподілу проходила між проривним [dl, [t] і сонантом [1], тобто в середині цієї групи (myd-lo, ved-іь), чим і зумовлено її збереження, а в східних — ця межа пролягала перед звукосполученням [dl], Itl] після голосного (my-dlo, ve-dlb, ple-tla), що й стало причиною його спрощення 97. Однак проти гіпотези Трубецького висувається цілком слушне заперечення. Закон відкритого складу в однаковій
97 Див.: Trubetzkoj N. S. Die Behandlung der Laut Verbindungen tl, dl in den slavischen Sprachen.—Zeitschrift fur Slavische Philologie, 1925, Bd. 2, S. 119.
126 мірі поширювався на всі діалекти спільнослов'янської мови, отже, складоподіл типу myd-lo, plet-la в якомусь її діалекті в період дії цього закону був просто неможливий, він зовсім виключався.
Очевидно, в усіх діалектах спільнослов'янської мови межа між складами пройшла після голосного перед звукосполученням [dl], [til, тобто проривні [dl і [t], що раніше закривали склад, пересунулися до наступного складу, внаслідок чого, власне, й утворилися ці звукосполучення. Різна подальша доля [dl], [tl] у східних говорах^ з одного боку, та західних, з другого, пояснюється, певно, їх неоднаковою вимовою. У східних говорах проривний і сонацт зблизилися і злилися, утворивши спільну артикуляційну одиницю, у якій проривний компонент поступово втратився, а в західних говорах такого злиття це відбулося, обидва звуки — проривний І сонант — вимовлялися як самостійні приголосні, о^же, в них не виникли умови для втрати проривного компонента у такому звукосполученні.
