Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Зміну г, к, X на ж, ч, ш перед голосними переднього ряду називають першим перехідним пом'якшенням їх. В су-
144 часній українській мові закон цього пом'якшення вже не діє, тому перед голосними переднього ряду і та е вторинного походження г, к, X на ж, ч, ш не змінюються, напр.: гість, гірко, гілка, кінь, кіт, загін, тхір (із гость, горько, конь, дъхорь і т. д.), дорогі, /m/г/, далекі, q/лч, /пал:/ (із дорогьіі, далекьіі, cyxbit), /ш/ге, дороге, далеке, гфл;е, талте (із туго/е, Зо-
рэго]'е, далеко je, горько je, тихо je).
Відсутня зміна г, /с, л: на ж, ч, ш перед в та і також і в словах іншомовного походження, які до слов'янських мов зайшли тоді, коли закон першого перехідного пом'якшення задньоязичних приголосних уже перестав діяти, напр.: геяш, герой, гектар, кефір, гшя, гіпербола, хімія і ін.
2. Зміна г, л;, л: на з, с. Звичайно це чергування відбувається перед закінченням -/ (з 4) у давальному відмінку однини іменників жіночого та в місцевому відмінку однини іменників жіночого, чоловічого й середнього роду: перемога — перемозі, книга — книзі, річка — річці, свічка — свічці, Наталка — Наталці, макуха — макусі, цокотуха — цокотусі, муха — мусі, свекруха — свекрусі, берег — на березі, бік — на боці, кожух — у кожусі, вухо — у вусі, яблуко — в яблуці.
Приголосні г, к, х змінилися на з, ц, с теж ще на спільнослов'янському грунті, хоч і пізніше, ніж на ж, ч, ш. Тому таку зміну називають другим перехідним пом'якшенням г, к, х; вона відбувалася тоді, коли закон першого перехідного пом'якшення їх уже перестав діяти.
Виникнення з, ц, с на місці г, к, х відбувалося у тих випадках, коли г, к, X ставали в позицію перед t та і, що розвинулися з давнішого дифтонга оі (аі). Перед дифтонгом оі (аі), першим компонентом якого є голосний заднього ряду, приголосні г, к, X зберігалися. Зміна ж його на голосні переднього ряду t та і, що вимагали обов'язкового пом'якшення попередніх приголосних, обумовила й зміну тоді твердих г, к, х на пом'якшені
дз, ц, с: нога — нодзі, бокъ — боці, муха — мусі, другъ —
друдзі, человікь — человіці, страхъ — страсі.
Згодом африката дз утратила проривний компонент і змінилася на простий приголосний звук з: нодзі нозі.
Звук t в українській мові змінився на і, внаслідок чого в ній і відбувається чергування г, к, х із з, ц, с перед і з колишнього t.
Форми з давнім голосним і з дифтонга оі (аі) в українській мові не збереглися, тому в ній відсутнє і чергування г, к, х із з, ц, с у цій позиції, за винятком форми називного відмінка множини іменника друзі.
Чергування г, к, х із з, ц, с збереглося в українській мові не тільки в старих словах, успадкованих через давньоруську
10 5-1476
145 мову від спільнослов'янської, а за аналогією поширилося й на всі нові слова, що виникли в ній у пізніші часи чи запозичені з інших мов: байрак — у байраці, універмаг — в універмазі, літ-фак — на літфаці, ліга — у лізі, Америка — Америці, аптека — аптеці, музика — музиці.
3. Чергування приголосних г — ж, к — ч, х — ш, д — дж,
т — ч, з — ж, с — їй, зд — ждж, cm — ш« (орфогр. в дієслівних формах: могти — можу, плакати —плачу, колихати —
У"S
колишу, садити — саджу, летіти — ле^у, лазити — лажу, /со-
сшгш — /со*ш/, їздити — їжджу, пустити — пущу.
Воно викликане впливом звука j, що виконував функцію суфікса, на попередній приголосний: ходіті — * ходjgходити — ходжу, носіті — *hocJq -> носити — ношу, крутіті — *KpymjQ крутити — кручу, мас тіті—* Macmjg мастити — жаи^у і т. д.
Зрідка таке чергування буває і в іменниках, напр.: сухий — суша (із *cyxja), сікти — (із *ctKja), носити — яоша (із *Hocja), гризти — грижа (із *epbi3ja), пустиня — (із
* пуст ja) і ін.
Впливом звука у на попередній приголосний обумовлено також чергування твердих і пом'якшених н, р, л (н — н', р—р\ л — л9): жонатий — женю (жен'у), твір — творю (твор'у), полоти — полю (пол'у).
Примітка. У першій особі дієслів II дієвідміни чергування зубних
приголосних з шиплячими (д — дж, т — ч, з — ж, с — ш, зд — ждж,
cm — шн) в південних говорах української мови відсутнє: водити — водю, летіти — летю, лазити — лазю, косити — косю, їздити — їздю, мостити — мостю. Це явище відносно нове, воно обумовлене впливом інфінітивної основи на форму першої особи та впливом тих дієслів, в яких якісне чергування приголосних взагалі відсутнє (колоти — колю, говорити — говорю).
В окремих говорах відповідно до літературного дж із dj поширений звук ж (водити — вожу, ходити — хожу), що виник пізніше внаслідок
дальшої зміни африкати дж (порівн. рос. вожу, хожу, сажу та іменники межа, сажа із * Medjat * сад ja).
4. У давньоруській мові сполучення к і г з м'яким т змінилися в ч (кт' ч, гт' кт' -»¦ ч), внаслідок чого утворилося також чергування г і к із ч: сікти — січ (із *сікть), пекти — піч (із *пекть), дорікати — річ (із *рікть), допомагати— поміч (із *помогть).
5. Чергування б—бл, п — пл, в — вл, ф — фл, м — мл: робити — роблю, любити —люблю, губити —гублю, топити — топлю, ловити — ловлю, мовити — мовлю, графити — графлюу ломити — ломлю, земний — земля, гребти — гребля, крапати — крапля, годувати — годівля.
