Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
150 Дисиміляція, або розподібнення, спостерігається в фонетичній системі української мови значно рідше, ніж асиміляція. Найголовніші наслідки її такі:
1. Зміна звукосполучення кт на хт: къто -> кто -> хто. Приголосні к і т проривні. Внаслідок розподібнення звук к змінився на фрикативний х, отже, спільна ознака в творенні цих звуків зникла.
2. Зміна чи (із чьи) на шн, що характерна для ряду давніх слів української мови: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, сердешний, торішній (із ручьникъ, мЪрочьникъ та ін.). Розпо-дібнившись з наступним н, звук ч втратив у цьому звукосполученні елемент проривності, властивий йому як африкаті, і змінився на фрикативний ці. Проте більшість слів сучасної української мови в групі чн дисиміляції не знає: значний, місячний, безпечний, пшеничний, нічний і ін.
3. Зміна шш і жш на шч і жч при творенні вищого ступеня прикметників: висщий вишший (звук с асимілювався приголосним ш)-*вишчцйу орфогр. вищий (другий фрикативний шиплячий змінився тут на африкату ч, отже, відбулося розподібнення якісно однакових звуків); низший нижший (асиміляція звуком ш приголосного з)нижчий (дисиміляція в групі жш).
4. Сучасна українська мова зберігає наслідки давньої дисиміляції в групах приголосних dm, mm, яка відбита в ній у чергуванні звуків д — с, т — с: веду — вести, бреду — брести, кладу — класти, краду — красти, пряду — прясти, оповідати — повість, їда —їсти, мету — мести, плету — плести.
Це чергування дуже давнє, воно виникло ще на спільнослов'янському грунті й обумовлене діянням закону відкритого складу. Приголосні д і т змінилися на с у позиції перед т, що належить до іншої морфеми. У такій позиції д і т закривали склад (*вед-ти, *плет-ти). Сполучення cm належало до одного складу з наступним грлосним (ве-сти, пле-сти). Саме тому закон відкритого складу зумовив дисиміляцію в групі приголосних mm і зміну її на cm, внаслідок чого попередній склад із закритого перетворився на відкритий: *плет-ти пле-сти. У сполученні дт дзвінкий приголосний д спершу асимілювався наступним глухим т, а далі вже змінився на с, як і в первинному сполученні mm: *вед-ти *вет-ти ве-сти.
Дисимілятивна зміна груп mm і дт на cm насамперед охопила інфінітиви, в яких приголосні т і д належали до дієслівної основи, а другий приголосний т — до інфінітивного суфікса. Проте вона поширилася потім і на віддієслівні іменники: *чьтть чьсть (суч. укр. честь, порівн. рос. чтить), *вЪдть (порівн. відати) -> *вітть etcmb (суч. вість).
Ш § 51. Подвоєння і подовження приголосних
1. В українській мові приголосні звичайно подвоюються при збігові однакових звуків, що належать до складу різних значущих частин слова, а саме:
а) Подвоюється будь-який приголосний, якщо корінь починається на такий звук, на який кінчається префікс: оббити, віддати, відділ, ззаду, беззубий, беззбройний, роззброїти.
б) Подвоюється приголосний при збігові з таким самим звуком у складноскорочених словах: міськком, юннат (міський комітет, юний натураліст).
в) Подвоюється я, якщо корінь кінчається на цей приголосний, а за ним іде суфікс -н-, -ник-, -ниц(я): денний, кінний, ранній, стінний, баштанник, щоденник, годинник, письменник, письменниця, Вінниця.
г) Подвоюється н у похідних прикметникових суфіксах -енн(ий), -анн(ий), вживаних на означення збільшеності прикмети або можливості чи неможливості дії: здоровенний, стра-шенний, силенний, непримиренний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний. В усіх цих прикметниках голосний звук перед подвоєним W наголошується.
Примітка. У дієприкметниковому суфіксі звук я не подвоюється: зроблений, написаний, вивершений, закінчений, зрівняний, відданий. В іменниках, утворених за допомогою суфіксів від прикметників з подвоєним я, це подвоєння зберігається, а в іменниках, утворених від дієприкметників, приголосний н не подвоюється: письменний—письменність, безвинний—безвинність> непримиренний— непримиренність, старанний—старанність, численний — численність, стінний — стіннівка, кінний — кіннота, але відданий — відданість у вивершений— вивершеність, закінчений— закінченість.
д) Коли основа дієслова в минулому часі закінчується на с, за яким іде частка -ся, то приголосний с подвоюється: розрісся, рознісся, винісся.
Подвоєння приголосних історично виникло також внаслідок того, що між однаковими звуками занепадав зредукований голосний: одшш (із съсати), виссати.
Всі подвоєні приголосні з акустичного погляду сприймаються як подовжені звуки.
2. Крім них, українська мова має і такі подовжені звуки, які утворилися не внаслідок збігу однакових приголосних, а внаслідок фонетичного процесу уподібнення. До подовжених приголосних цього типу належать d', з', с', н\ ж9, ч' і ш' у
таких розрядах слів:
а) В іменниках середнього роду II відміни перед кінцевим -а. приладдя, поріддя, життя, галуззя, волосся, колосся, з/лля, знання> Запоріжжя, бездоріжжя, обличчя, писання, завдання, ходіння, малювання, питання і ін. (фонет. приелйд'а, жиет'й, колос'а, знан'а
152 і под.). Подовжені приголосні зберігаються в цих іменниках в усіх непрямих відмінках, крім родового множини: приладдя, приладдю, приладдями, приладдях; статті, статтю, статтями, в статтях, але приладь, статей.
