Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
г) Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба, молотьба, просьба, вокзал, анекдот (вимовляється бород'ба, молод'ба, проз'ба, вогзйл, ане-
148 Гдот). Подібна ж асиміляція може відбуватись і на стику деяких окремих слів, якщо між ними відсутня пауза: хоч би, як би,
ось де вимовляється ходжбй, }йґби, оз'де. При повільному темпі мовлення асиміляція в цих групах приголосних послаблена, а тому при такій умові можливе вживання глухих перед дзвінкими: боротьба, вокзал, ]'йкбиУ осуде.
Примітка. Сонорні приголосні в, лу р, н, м, j зовсім не асимілюють попередніх глухих, тому глухі перед ними ніколи не змінюються на дзвінкі: сват, слйва, прати, Kpacdy смолй, я/ат* і под.
2. Регресивна асиміляція в групах приголосних за місцем і способом творення дає такі найголовніші наслідки:
а) Зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі: с + Ui шиї (їй): прин'ісиїи -> прин'їиіиіи (прин'Ши); с-\-ч->иіч: счуастуа (із cnacmbje) -> иічйст'а, досч4аниеї->
-> доиічйниеї (орфогр. щастя, дощаний);
З + Ul жиі -> UlUl (Ш): без шуму -> беижшуму -> беишшуму (беШуму), зшити -> жшйтие -> иіш,йтие (Шйтие);
з + ж жж (ж): зжити -> жжйтие (жйтие), без жиру -> -> беижжйру -> (беижйру);
з + жч іич: з чого -> жчого іичдго;
/—S /-S /—S /—S
3 4г дгт/е -> ждж: з дзісерелй жджеиреилй;
ц' ч-> чч (ч): Вуінниец9чиена -> Вуінниеччиена (В'іниечиена).
б) Шиплячі перед зубними змінюються на зубні:
ш+ (c'): Kyndjeuicyа Kynajeccyа (Kynajec'a);
4 + с Ui9C9: не мучсуа -> яе жуц'^'а;
ж + с з9с9: не поруіжсуа -> не поруіз9с9а; иі + ц-^ с9ц9: на дошц'і на дос'цЧ; ч + ц'ц' (цу): дочцуі -> ддц9цуі (доц'і); ж + ц-> з9ц9: у ложцуі -> у лоз9цуі, кнйжцуі -> кнйз9цгі. Ha стику слів шиплячі звичайно не асимілюються наступними зубними: де ж син, ріж сйло, це ж суілу, не мороч себе і ін.
в) Проривний т перед ч і ш змінюється на шиплячий:_
т + ч -> чч (ч): заквЧтчйтие заквуіччйтие (заквуічатие); т + иі -> чш -> чч (ч): коротший -> корочшиеї -> короччиЧ (корочиеї).
г) Проривний т перед ц змінюється на ц: коритцекорй-цце (корице).
Асиміляція приголосних за місцем і способом творення їх сучасною українською орфографією не передається, крім написання Щ для позначення звукосполучення иіч із сч (щастя, ліщина, піщина, піщаний, дощаний) та чч для позначення сполучення, Що утворилося із ц9ч (Вінниччина, Туреччина, козаччина).
3. Наслідком регресивної асиміляції є пом'якшення д, т, дз, с, ц, н, л у позиції перед іншим наступним пом'якшеним
149 приголосним: д'н'і, могУт'нЧЇ, к$з'нуа, дз'вуйкнутиеу п'їс'н'а, ц'вуах, с6н'ц'а> на г'іл'цЧ.
Однак тоді, коли приголосний належить до префікса, він здебільшого не зазнає впливу пом'якшеного звука, що стоїть після нього, й зберігає тверду вимову: безр'ідниЧ, вЧдлЧтатие, надсуіттие, пЧдсЧстие, роздЧлйтие, з\іхатиесу. Але в окремих словах і в такій позиції попередній твердий приголосний асимілюється наступним м'яким, напр.: вуід'дуйчиетие (відуачиетие), вЧд'дЧл (вЧд'іл), пЧд'н'атие, вЧд'т'атие, з']'авйтиес', з']істие і пЧдн'йтие, вЧдт'йтие, з]авйтиес\ з}істие.
Послідовно зберігають тверду вимову д, т, з, дз, с перед напівпом'якшеними губними, задньоязичними і гортанним г, після яких стоїть голосний і, що розвинувся зов новому закритому складі (двЧр, твЧр, збЧр9 звЧд, дзвЧн, ся'ід, схїд, згЧн), а також не завжди пом'якшуються вони в аналогічному положенні й перед іншими приголосними (снЧп, ст'/л, дрЧт, злЧс'т' і с'нЧп, с'тЧл).
Ці ж приголосні не асимілюються пом'якшеним кінцевим основи в називному відмінку множини прикметників твердої групи (чёснЧ, корйснЧ, густЧ, беизглуздЧ та ін.,), аде в м'якій групі така асиміляція — звичайне явище (сеиред'нуі, зйд'нЧ, лео-гут'нЧ, приесут'нЧ, пут'нЧ, хйт'нЧ, п'Із'нЧ).
На збереження вимови типу ся'ш, чёснЧ впливають інші форми цих слів, у яких д, /гс, з, дз, с стоять перед твердими приголосними: снопа, чесний, чесного.
Внаслідок регресивної асиміляції в групах приголосних у сучасній українській мові утворилися чергування цих звуків за дзвінкістю і глухістю (д'огопС — дуохтуу, леигёнуко— лёхко), за місцем і способом творення (учиеиі — учиесусуа, учиесуа; дочкй — доц'ц'і, доц'і; книжка — кнйз'цЧ), за твердістю і м'якістю артикуляції (сонцеи— сонуцуа, дену — дунЧ).
До прогресивної асиміляції в групах приголосних української мови належать такі явища:
1. Зміна глухих африкат ч і ц на дзвінкі дж і дз під впливом попереднього дзвінкого приголосного. Засвідчується вона лише в кількох словах: бджола (із давнього бъчела),
Ганудзуа (із Гйнуц'а), орфогр. Гандзя.
2. Повне уподібнення звука У попереднім м'яким приголосним: знаіїа (із знануь\е), орфогр. знання; руілуй (із ролуь\а), орфогр. рілля; туїнуу (із тінуь\у), орфогр. тінню.
3. Діалектна зміна j на н під впливом попереднього носового м: Mjdco мн'йсо, Mjач ->- ми'ач, Mjama -> мн'ата.
4. Пом'якшення с у прикметниковому суфіксі -ск- внаслідок асиміляції його попереднім м'яким приголосним: луудус'кйї, суілу-с'кйї (із людьсши, сельскыи), орфогр. людський, сільський.
