Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Словотворчі засоби первісних прислівників уже не використовуються для творення нових прислівників, але самі первісні прислівники послужили базою для утворення багатьох нових прислівників.
Основними способами творення займенникових прислівників є такі:
1) сполучення займенникових основ з прийменниками-префік-сами: доки, досі, доти, звідки, надто, занадто, навіщо та ін.;
2) сполучення первісних займенникових прислівників з при-йменниками-префіксами: відколи, відтоді, відтак, відтам, звід-усюди, повсюди та ін.;
331^ 3) сполучення первісних займенникових прислівників з частками різного походження: десь, колись, кудись, ніяк, якось-то> коли-небудь та ін.;
4) повторення однакових прислівників: де-де, де-не-де, коли-не-коли і т. п.;
5) використання суфіксів, що надають словам здрібніло-пестли-вого відтінку значення: тутечки, тамечки;
6) використання іменникових закінчень: тудою, сюдою1.
Прислівники дієслівного походження
Прислівників дієслівного походження в українській мові налічується мало. Вони утворилися:
1) від дієсл івних основ: а) за допомогою різних афіксів: мовчки, пошепки, напомацки, гопки, досхочу, сторч, всупереч; б) за допомогою закінчення -лса (-ома), що було в старій формі орудного відмінка двоїни: сидьма, дарма, жартома, крадькома;
2) від колишніх нечленних, активних дієприкметників теперішнього часу жіночого роду: сидячи, лежачи, крадучись; рідше — від колишніх прикметників жіночого роду: загодя, нехотя; сюди також належать утворені від префіксованих форм колишніх дієприкметників за допомогою суфікса прислівники типу навстоячки, навсидячки.
Здрібніло-пестливі форми прислівників
Від якісних прислівників так само, як від якісних прикметників, можуть утворюватись здрібніло-пестливі форми прислівників з суфіксом -еньк-, -ісіньк-у -есеньк-: швиденько, давненьког смачненько, злегенька, помаленьку, точнісінько, любісінько, тихесенько, легесенько; під впливом цих форм виступають і такі діалектні форми, як тепереньки, теперечки, тутеньки, тамечкиг осьдечки, ондечки, недалечко, змалечку, які втратили пестливе значення.
Всі ці форми прислівників вживаються тільки в розмовній мові. В художній мові вони використовуються письменниками при стилізації під розмовну мову.
Інші типи творення прислівників
1. Частина прислівників утворюється так само, як і складні іменники або складні прикметники,— поєднанням двох основ або коренів (за допомогою сполучного звука о чи без нього), напр.:
1 Докладніше про словотвір у прислівниках див. статтю С. П. Самі й-л е н к а «З історичних коментаріїв до української мови. Прислівник»— «Укра^ їнська мова в школі», 1956, № 6, стор. 10—19.
332^ силоміць, босоніж, сьогодні. Іноді складні прислівники являють собою витвори з деякими специфічними рисами їх морфологічного оформлення, напр.: насамперед, запанібрата, натщесерце, споконвіку і т. п.
За структурними ознаками складні прислівники можна поділити на такі групи:
1) Складні прислівники, утворені сполученням двох відіменних основ (з прийменником чи без нього), напр.: силоміць, за-панібрата, споконвіку, натщесерце, праворуч, босоніж, голіруч, нашвидкуруч, водночас, обабіч, обіруч, втридорога, стократ, тиле часом, повсякчас, сьогодні, чимраз.
2) Складні прислівники, утворені сполученням іменної основи з часткою, напр.: анічого, щовечора, щогодини, щодуху, щоправда, якраз.
3) Складні прислівники, утворені сполученням самих прислівників з службовими частинами мов и— прийменниками, частками (внутріприслівникове творення): набагато, набіло, наглухо, надалі, надовго, назавжди, начорно, забагато, задовго, замало, занадто, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, привселюдно, віднині, відтепер, дотепер, понині, потроху, ат-трохи, аніяк, дедалі, щодалі, щоденно, щонайбільше, якнайбільше.
Рідше прислівники творяться сполученням самих прислівників з дієслівною основою, напр.: мимохіть, мимохідь.
2. Способами творення прислівників є також: а) повторення цілого слова або основи його (редуплікація), напр.: тихо-тихо, далеко-далеко, ледве-ледве, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, сухо-насухо, мало-помалу, раяо-вранці, повік-віки, сила-силенна; б) складання двох синонімічних слів, напр.: любо-дорого, без кінця-краю, гидко-бридко, сяк-так, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо; в) складання двох антонімічних слів, напр.: видимо-невидимо, більш-менш.
3. В сучасній українській літературній мові вживається чимало ідіоматичних прислівникових виразів, утворених сполученням різних відмінкових форм того самого іменника. З них найбільш поширені такі:
а) Словосполучення, що мають значення прислівників, утворені з форм називного і родового відмінків з прийменником в/д напр.: в/д */аа/, раз в/д разу.
б) Словосполучення, що мають значення прислівників, утворені з форм називного і знахідного відмінків з прийменниками в, у, на, о, напр.: рукав руку, слово в слово, рік у рік, день у день, сам на сам, віч-на-віч, пліч-о-пліч.
в) Словосполучення, що мають значення прислівників, утворені з форм називного і орудного відмінків з прийменником за, напр.: /срок за кроком, день за днем.
