Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
З давальним відмінком особово-вказівного займенника в сучасній українській літературній мові вживаються тільки окремі прийменники прислівникового походження, як-от: наперекір йому, навскоси йому, назустріч йому та окремі прийменники дієслівного походження (завдяки, навперейми), але початкового н особово-вказівний займенник у таких випадках не має. Це пояснюється тим, що від прислівників наведені прийменники утворилися значно пізніше. Також не вимагають початкового н деякі прийменники іменникового походження, що недавно виникли, та складені прийменники, утворені словосполученням іменників з первинними прийменниками, напр.: коштом їх, за винятком його та ін.
Початковий звук н у займенниках 3-ї особи розвинувся з колишніх прийменників, що закінчувались на носовий приголосний н: сън, кън, вън. У зв'язку з діянням закону відкритого складу кінцевий прийменниковий н, який закривав склад, став сприйматися як початковий звук прийменника 3-ї особи в непрямих відмінках, внаслідок чого в давньоруській мові склади стали відкритими, наприклад: вън гего^въ нгего (укр. в нього)', кън юму-+къ тему (укр. діалектне к ньому)', сън имь-^съ нимь (укр. з ним).
Під впливом названих прийменників з'явився початковий н в займенниках і після інших прийменників.
В особових займенниках 1-ї і 2-ї особи, у зворотному займеннику, вказівних займенниках той і цей в родовому відмінку безприйменникових конструкцій вживаються форми з наголосом на другому складі, напр.: мене, тебе, себе; у прийменникових конструкціях наголос на першому складі, напр.: до мене, від тебе, до себе.
319^ Відмінювання вказівного займенника цей (ця, це)
Відмінки Однина Mh ожина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. Р. д. 3. 0. м. цей це цього цьому = H. або Р. це цим (на) цьому, (на) цім ця цієї цій цю цією (на) цій ці цих цим = Н. або Р. цими (на) цих
Як займенник цей (це, ця), відмінюються займенники оцей (оце, оця), сей (се, ся). Відмінювання вказівного займенника той (те, та)
Відмінки Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. Р. д. 3. 0. м. той те того тому = Н. або Р. те тим (на) тому, (на) тім та тієї (тої) тій ту тією (тою) (на) тій ті тих тим = Н. або Р. тими (на) тих
Як займенник той (те, та), відмінюється займенник отой (оте, ота). Вказівні займенники такий, отакий (таке, отаке, така, отака) відмінюються, як прикметники твердої групи.' Відмінювання присвійного займенника мій (моє, моя)
Відмінки Однина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. Р. д. 3. 0. м. мій моє мого моєму = Н. або Р. моє моїм (на) моєму, (на) моїм моя моєї моїй мою моєю (на) моїй мої моїх моїм = Н. або Р. моїми (на) моїх
320 За цим зразком відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи: займенник їхній — як прикметник м'якої групи.
Відмінювання означального займенника весь (все, вся)
Відмінки Одн ина Множина
чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. Р. д. 3. О. М. весь (увесь, ввесь) все (усе) всього всьому = Н. або Р. все (усе) всім (на) всьому, (на) всім вся (уся) всієї всій всю всією (на) всій всі (усі) всіх всім = Н. або Р. всіма (на) всіх
Уваги до відмінювання вказівних, присвійних і означальних займенників
Вказівний займенник жіночого роду та в родовому однини має дві форми: поряд із звичайною нестягненою формою тієї (тієї пісні) може мати рідше вживану стягнену форму тої (тої пісні). В орудному однини поряд із звичайною нестягненою формою тією (тією піснею) існує рідше вживана стягнена форма тою (тою піснею).
Присвійні займенники мій (моя, моє), твій (твоя, твоє), свій (своя, своє) в непрямих відмінках мають закінчення, майже подібні до відповідних форм особово-вказівного займенника він (вона, воно). Відмінність їх хіб-ч тільки в тому, що а) при зміні е на о відсутнє пом'якшення попереднього приголосного; б) в формах давального й місцевого відмінків чоловічого і середнього роду та родового й орудного жіночого роду не відбувається в закінченні зміни є.
Означальний займенник весь (увесь, ввесь) в однині відмінюється, як займенник цей, але з відмінним м'яким закінченням в орудному відмінку та в паралельній формі місцевого відмінка чоловічого і середнього роду; у множині цей займенник має відмінкові форми, подібні до форм прикметників м'якої групи, лише з відмінним закінченням орудного відмінка -іма (з старої двоїни).
Означальні займенники кожний (кожен), жодний (жоден), всякий, самий, інший відмінюються, як прикметники твердої групи (зразки відмінювання прикметників див. на стор. 279).
Означальний займенник сам в називному і спільному з ним знахідному множини має паралельні форми: самі і самй. Форма самі є нормою літературної мови: Ми просили, щоб ви самі сказали (JI. Укр.); форма самй вживається переважно в діалектах, напр.: Самй б прийшли.
21 Б-1476
321 У місцевому відмінку однини вказівні, присвійні, означальні й питально-відносні займенники, крім закінчення -ому, мають (рідше) закінчення -ім: на тім, на цім, на всім, на кожнім, «а всякім, «а саміму на кім, на чім.
