Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Займенники хто, що мають різні основи. У формі називного відмінка вони (також займенник скільки) не мають граматичних ознак роду і числа; у непрямих відмінках перші два мають формальні ознаки прикметників чоловічого і середнього роду в однині (порівн.: кого, чого — білого; кому, чому — білому і т. д.); займенник скільки має формальні ознаки кількісних числівників. У формі називного відмінка займенники хто, що виступають у реченні підметом, напр.: Хто може випити Дніпро? (P.). Що трапилось?, а в формі непрямих відмінків — додатком; займен-
316^ ник скільки має незалежні форми називного і знахідного відмінків, решта форм його — узгоджувані, напр.: Скільки чоловік з'явилось? Скільки сторінок написали? У скількох будинках побували?
Займенник скільки не слід змішувати з прислівником скільки. Слово скільки буває займенником тоді, коли означає неозначену кількість предметів, пов'язується з іменником і разом з ним виступає складеним підметом, напр.: А метеликів веселих налетіло скільки з лугу! (Б.), або непрямим додатком, напр.: Скільки в нього думок пов'язано і мрій з портретом цим {О. Кошового)!
Слово скільки буває прислівником тоді, коли воно виступає при дієслові-присудку обставиною міри або ступеня, напр.: Скільки я передумав за ту годину!
Займенники який, чий, котрий мають формальні ознаки прикметників, а в реченні можуть виступати означенням або іменною частиною присудка, напр.: Яку тобі, мій синочку, тепер раду дати? (Н. тв.). Якою буде ця зима?
Всі перелічені займенники можуть виступати в ролі сполучних слів, тобто бути якимсь членом підрядного речення і разом з тим сполучати підрядне речення з головним, указуючи, до якого саме члена головного речення (підмета, присудка і т. п.) відноситься підрядне. У такому вживанні перелічені займенники називаються відносними. В ролі сполучного слова займенник який вживається в усіх стилях мови; відносний займенник чий — у книжній мові; котрий — в розмовній.
7. Заперечні займенники. До заперечних належать такі займенники: ніхто, ніщо, нічий, ніякий. Ці займенники утворені від відповідних питальних займенників додаванням частки ні, що має заперечне значення.
Заперечні займенники можуть указувати:
а) на повну відсутність предмета як суб'єкта або об'єкта дії, напр.: Ніхто не читає. Нікого не кличуть;
б) на повну відсутність ознаки предмета, напр.: У нього нема ніякого смаку. Нічиї слова тебе не можуть переконати.
8. Неозначені займенники. До неозначених належать такі займенники: дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, абиякий, казна-хто, хтозна-що і ін.
Неозначені займенники утворюються від відповідних питальних займенників додаванням часток де, сь, аби, будь, небудь, казна, хтозна. Вони вказують на існуючі, але невідомі, неозначені особи чи предмети та їх якості, властивості, прикмети.
На відміну від інших займенників, які конкретизуються в контексті, значення неозначених займенників у контексті залишається нерозкритим; напр.: На Щуку хтось бумагу в суд подав (Гл.).— За що ж,— хто-небудь попитає, — Зозуля Півня вихваляє? За те, що Півень годить їй (Гл.). Якби ви з нами подру-
ги жалась, багато б дечому навчились (Шевч.). Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (JI. Укр.).
З наведених прикладів видно, що неозначені займенники виступають в різних синтаксичних функціях: одні — як підмети (хтось, хто-небудь); другі — як означення (якійсь); треті — як додатки (дечому).
Значення неозначених займенників мають також фразеологічні словосполучення типу ніхто інший, як, не що інше, як. Ці словосполучення відрізняються від усіх неозначених займенників тим, що вони здебільшого конкретизуються в реченні, напр.: Це був ніхто інший, як ведмідь. Tet що її цікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ганком вілли (Коцюб.).
§ 118. Словозміна займенників
Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе
Від- Однина
мін- Множина
ки
Н. я ти — ми ви
Р. мене тебе себе нас вас
д. мені тобі собі нам вам
3. мене тебе себе нас вас
о. мною тобою собою нами вами
м. (на) мені (на) тобі (на) собі (на) нас (на) вас
Відмінювання особово-вказівних займенників
Від- Однина Множина
мін-
ки чол. рід середи, рід жін. рід для всіх родів
Н. він воно вона вони
Р. його, нього її, неї їх, них
д. йому їй t їм
3. його, нього її, неі їх, них
О. ним нею ними
М. (на) ньому і (на) нім (на) ній (на) них
Уваги до відмінювання особових і особово-вказівних займенників
Відмінкові форми особових і особово-вказівних займенників характеризуються різними основами (явище суплетивізму) (див. таблицю); голосний е в родовому і знахідному відмінках займен-
318^ ника другої особи однини чергується з голосним о в давальному, орудному і місцевому відмінках (тебе— тобі, тобою, на тобі).
Зворотний займенник себе відмінюється, як особовий займенник ти.
Вжиті з прийменниками особові займенники 3-ї особи мають у родовому, знахідному, орудному і місцевому відмінках початковий (епентетичний) звук «,напр.: у нього, з неї, над ним, за ними. Додається н до особового займенника 3-ї особи в непрямих відмінках після всіх простих (первинних) прийменників (без, в, віду для, (Зо, за, з, на, яад, перед, md, /20, /гра, /гро, г/, через) і деяких прийменників іменникового й прислівникового походження (край, коло, круг, біля, ззаду, навколо, попереду, посеред, проти, після), причому названі прийменники іменникового й прислівникового походження, як правило, вживаються з родовим відмінком особового займенника.
