Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Поняття дії може називатися не тільки дієсловом, а й віддієслівним іменником: писання, сівба, боротьба. Проте віддієслівний іменник і значенням, і граматичними формами відрізняється від дієслова. Він не означає дії, яка протікає в часі, тобто яка є процесом, а тому йому властиві й інші граматичні категорії, ніж дієслову.
Дієслово сучасної української мови становить складну систему різних граматичних форм. До цієї системи належать:
1) інфінітив, або неозначена форма дієслова (спати, робити);
2) особові форми дієслова (роблю, робиш, робитиму, робитимеш, роби, робіть);
3) родові форми (робив, робила, робило);
4) іменні форми, або дієприкметники (роблений, зроблений);
5) дієприслівники (роблячи, зробивши).
Всі елементи дієслівної системи об'єднуються граматичними категоріями виду і стану, а більшість з них також категоріями способу і часу.
Граматична категорія особи властива не всім розрядам дієслівних форм, її не мають інфінітиви, дієприслівники і дієприкметники, а також форми минулого часу та умовного способу.
Інфінітив і дієприслівник належать до невідмінюваних форм дієслова, а решта — до відмінюваних. Всім відмінюваним формам властива несамостійна категорія числа, яка залежить від категорії числа того слова, з яким узгоджується дієслово (вона співає — дівчата співають).
Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії способу, часу, особи і числа, становить дієвідмінювання. Дієвідмінювані форми в реченні виступають звичайно в функції присудка, тому вони називаються предикативними. Напр.: Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.). Ти чуєш, мати? Йде твій син, твій рідний син—Платон! (Б.). Червоно танув сніг в пожежах барикад . .. Дівчата нам стрічки червоні пришивали, і хлопці радо йшли озброєні до лав (С.). Дієвідмінювані форми теперішнього і майбутнього часу та наказового способу узгоджуються з підметом в особі й числі, минулого часу й умовного способу — в числі, а в однині також і в роді.
Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник належать до недіє-відмінюваних, або непредикативних, форм дієслова.
Дієприкметники, як і прикметники, відмінюються за відмінками, родами і числами, одночасно їх характеризують основні дієслівні граматичні категорії — виду, стану і часу.
338^ У реченні дієприкметник найчастіше виступає у функції означення, іноді — у функції присудкового слова: Вартуйте в боях завойований спокій (С.). Ми гартовані, ковані, чисті, сонце в очі і піт з чола, підіймаймо пісні урочисті, як на морі стрункі вимпела (Мал.). У наведених прикладах дієприкметник завойований є другорядний член речення (означення), а гартовані і ковані — присудкові слова. Субстантивований дієприкметник може вживатися також у ролі підмета і додатка: Поранені поволі видужували. Я звернувся із заявою до уповноваженого.
Дієприслівник найчастіше виконує в реченні функцію обставинного слова, здебільшого вживаючись у складі дієприслівникового звороту. Напр.: — Не журись, Чіпко,—каже, радіючи, Мотря (Мирн.). Вертаючись до машини, пішов не дорогою, а житом (Ст.).
Оскільки дієприкметники і дієприслівники виступають у реченні найчастіше в ролі другорядних членів — означення і обставини, їх називають атрибутивними формами дієслова.
Більшість дієслів сучасної української мови в усіх формах, крім дієприкметників, може сполучатися з часткою -ся (-сь), яка в слові завжди займає місце після всіх інших морфем і ви-конує функцію своєрідного суфікса. За її допомогою творяться зворотні дієслова:мити — митись, миюсь, миєшся, мийся, мивсяг миючись, вмившись. Окремі дієслова з цією часткою не можуть сполучатись (застати, завітати, вирости, поїсти)у а інші, навпаки, без неї зовсім не вживаються (сміятись, дивитись).
Всі дієвідмінювані і недієвідмінювані дієслівні форми, як з часткою -ся (-сь), так і без неї, становлять форми одного слова. До одного слова належать також граматичні форми, які утво^ рюють видові пари, напр.: шити — пошити, рвати — зірвати.
Спільною синтаксичною властивістю всіх форм, що належать до дієслівної системи, є характер їх зв'язку з іншими словами в реченні. Всі вони можуть керувати відмінковими формами імеа-ників і відповідних займенників, числівників та інших частин^ мови, вжитих у значенні іменника: закінчити роботу, закінчую, роботу, закінчив роботу, закінчуючи роботу; прочитати в газетіу прочитаний в газеті, прочитавши в газеті і т. д. До всіх дієслівний форм в сучасній українській мові можуть прилягати прислівники: вчасно закінчити, вчасно закінчу, вчасно закінчений, вчасно> закінчивши.
§ 130. Інфінітив
Дієслівна форма, яка означає дію, не виражаючи способу,, часу, особи, числа і роду, називається інфінітивом, або> неозначеною формою. Напр.: Та немає радості — біль-ше від тієї, як в єднанні жити, жити і цвісти (Т.). Інфінітив — це найбільш загальне вираження дії, він усвідомлюється в мові як початкова, або вихідна, дієслівна форма, що є центром всієї дієслівної системи. Інфінітив вживають тоді, коли потрібно назвати дію взагалі, не зазначаючи, хто її виконує, коли саме вона відбувається і т. д. Так подається назва дії, наприклад, у словниках.
