Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
З виходом тварин із води та існуванням в умовах нової гравітації з'являються кінцівки. Це призводить до змін в осьовому скелеті — він поділяється на головний, шийний, грудний, поперековий та крижовий відділи.
У вищих хребетних елементи зовнішнього скелета зникають, залишаються тільки кістки в черепі, які проходять дві стадії розвитку (доказ їх походження із зовнішнього скелета).
Розвиток скелета шиї, тулуба й хвоста. Основні умови розвитку кісткової системи у тварин водного середовища — це збільшення рухливості та маси тіла внаслідок дії особливих біологічних законів. Виникає необхідність у збільшенні міцності скелета, підвищенні його рухливості завдяки поділу на сегменти та їх з'єднанню. У наземних тварин розвиток скелета зумовлюється зміною середовища існування. Утворення ногоподібних кінцівок призвело до редуку-вання хвоста. Виникли крижовий відділ та його з'єднання з тазовим поясом, груднина, шия; поступово зросла рухливість голови. Заміна зябрового газообміну на легеневий зумовила відокремлення грудного відділу тулуба з добре розвинутими ребрами від попереково-крижового
відділу.
У тварин із перетинчастим скелетом хорда залишається тільки в такої малорухливої
тва-
Рис. 1.6. хребця:
А — '
Послідовні стадії
утворення
- зародка селахії; В— дорос-
лі — iviitiuiH, Jj — оаридм,а иилаАіі, Jj
лої селахії; 1 — передня і 2— задня дорсальні дуги; 3 — міосепта; 4 — дорсальний і 5 — вентральний нерви; 6— хорда; 6'— оболонка хорди; 7— вентральні дуги; 8— ребро; 9 — гемальні дуги (відростки); 10 — поперечний відросток хребця; 11 — дуга хребця; 12 — остистий відросток; 13—тіло хребця
26
АПАРАТ РУХУ
рини, як ланцетник. Із збільшенням руху тварин сполучнотканинний скелет змінюється на хрящовий. У кожному сегменті з'являються дві пари передніх і задніх дорсальних хрящів, розміщених на нервовій трубці, а потім ще дві пари вентральних хрящів на хорді. Задні пари хрящів ростуть швидше і з'єднуються один з одним, утворюючи хрящові хребці. Хрящові хребці змінюються на кісткові, із дорсальних передніх хрящів виникають краніальні епіфізи, а з вентральних — каудальні епіфізи хребців. Хорда поступово зникає, а на її місці залишається тільки пульпозне ядро.
Спочатку утворюються подвійні — краніальні й каудальні — ребра. Каудальні ребра розміщуються між сегментами і забезпечують опору для м'язів. З них утворюються тіла ребер та їх горбки, що прикріплюються до поперечних відростків хребців. Краніальні ребра виконують функцію захисту внутрішніх органів, а потім з них утворюються голівка й шийка ребра, що зростаються з тілом.
У шийних хребцях редукуються краніальні й каудальні ребра, і від них залишаються тільки двогачкуваті поперечнореберні відростки, що зумовлює велику рухливість шиї. У поперековому відділі ребра також редукуються і їх зачатки зростаються з поперечними відростками хребців.
З появою кінцівок відокремлюється спочатку тільки один хребець — атлант (у амфібій), а потім і другий — епістрофей (у рептилій). Так утворюється шия. У багатьох тварин довжина шиї корелює з довжиною грудних кінцівок (кінь, велика рогата худоба, свиня і, особливо, жираф).
З появою кінцівок та прикріпленням тазового поясу до хребта спочатку утворюється один крижовий хребець, а потім і сама крижова кістка внаслідок зрощення з ним перших хвостових хребців. У птахів у зв'язку із своєрідним рухом по землі на двох (тазових) кінцівках крижовий хребець зростається не тільки з хвостовими, а й з усіма поперековими хребцями в попереково-крижову кістку — os lumbosacrale.
Таблиця 1.1. Кількість хребців у різних видів тварин і людини
Тварина
Відділ скелета
Шийний
Грудний
Поперековий
Крижовий
Хвостовий
Велика рогата худоба
7
13
6
5
(16) 18-29 (21)
Кінь
7
18 (17-19)
(5) 6
5 (6-7)
(15) 17-19 (21)
Свиня
7
14-15 (16-17)
7 (6-5)
4
20-23 (23)
Собака
7
13
(6) 7
3
20-22 (23)
Вівця
7
13
6
4
3-24
Коза
7
13
6
4
12-16
Північний олень
7
14
5
5
9-10
Марал
7
13
6
5
—
Верблюд
7
12
6-7
5-4
13-20
Курка
14
7
14
16
5
Качка
14-15
9
14
16
6
Гуска
17-18
9
14
16
6
Людина
7
12
5
5
4-3
27
Розділ 1
У більшості ссавців кількість хребців у різних відділах хребта неоднакова. У деяких тварин кількість грудних хребців збільшується за рахунок поперекових (табл. 1.1).
Онтогенез. Внутрішній скелет в онтогенезі, як і у філогенезі, проходить три стадії розвитку — перетинчасту, хрящову й кісткову (рис. 1.7). На ранній стадії розвитку тварини скелет сполучнотканинний і розвивається з мезенхіми. Потім уздовж тіла з'являється хорда, замкнена в сполучнотканинну оболонку. Хорда ще не поділена на метамери, має пружність завдяки властивості її клітин вбирати вологу. Хорда лежить вентрально від спинного мозку. Середній зародковий листок (мезодерма) ділиться на два відділи: дорсальний, що складається із сомітів, та вентральний, який утворює бічну пластинку. Соміти розміщені збоку від хорди і спинного мозку, а бічна пластинка — збоку від кишкової трубки. Середні відділи сомітів дають початок усім скелетним м'язам. Латеральні відділи сомітів — дерматоми — утворюють основу шкіри, з медіальних відділів сомітів — склеротомів — розвивається внутрішній скелет. При заміні перетинчастого скелета на хрящовий з'являється сегментація, навколо хорди утворюються хрящові кільця, в яких помітні парні відростки, що перетворюються на дугу хребця та остистий відросток. Решта відростків відходять також від дуги хребця.
