Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Розвиток покривних кісток (зовнішнього скелета) простіший. У сполучнотканинній пластинці, тобто ендесмально, виникають центри скостеніння з великою кількістю судин та остеобластів. Ці клітини спочатку утворюють ретикулофіброзну ембріональну, а потім і зрілу (пластинчасту) кістку. В деяких кістках черепа сполучнотканинні пластинки зберігаються у тварин і після їх народження. їх називають тім'ячком — fontanela. Чим менше розвинута тварина в утробі матері, тим більше хрящової тканини в кістках внутрішнього скелета і тім'ячок у зовнішньому.
Судини кісток. У кожній кістці є кровоносні судини, які проникають через окістя в судинні канали різного розміру. Судинних отворів у кістках більше там, де є губчаста речовина. Розрізняють артеріальні, венозні й арте-
Рис. 1.5. Остеогенез трубчастої кістки:
І— хрящова закладка майбутньої кістки; ІІ— перихондральне (періостальне) скостеніння в діафізі (1); ІІІ — початок енхондрального скостеніння (2); IV — утворення компактної кістки (3); V — поява кістково-мозкової частини в діафізі (4) та осередок енхондрального скостеніння в епіфізах (5); метафізарний хрящ (6); VI — завершений ріст трубчастої кістки; 7— суглобовий хрящ; 8— кровоносні судини
24
АПАРАТ РУХУ
ріально-венозні судинні отвори. У довгих трубчастих кістках є отвір, крізь який проходить артерія діафіза.
Крізь ці отвори до кісток надходить дуже багато нервів. Практично кістку неможливо денервувати в організмі тварини, за винятком її повного видалення.
Хімічний склад кісток. Свіжі кістки містять до 50 % води, 15 % жиру, 12 % органічних (осеїну) і 23 % неорганічних речовин. Серед мінеральних речовин у кістках найбільше сполук кальцію, фосфору, фтору, хлору. Хімічний склад кісток залежить від віку тварин. У молодих тварин в кістках більше води та органічних речовин, у старих — менше води і більше мінеральних речовин. Хімічний склад кісток залежить від умов і раціону годівлі, умов вирощування та утримання тварин. Характерно, що гіподинамія призводить до зменшення кількості мінеральних речовин у кістках. Кількість мінеральних речовин у кістках залежить також від їх місця у скелеті. Наприклад, мінеральних речовин у хребцях менше, ніж у довгих трубчастих кістках. У трубчастій кістці їх більше в діафізі, де розвинутий компактний шар, порівняно з епіфізом, багатим на губчасту речовину.
Кісткам властива значна твердість. Вони вдвічі твердіші за граніт: 1 см3 лобової кістки витримує навантаження до 2 т. Пружність і міцність кісток зумовлена їх органічними речовинами, а твердість — неорганічними. Якщо з кістки видалити мінеральні речовини (декальцинація), то збережеться її форма і збільшиться пружність, якщо видалити органічні, — форма кісток трохи зруйнується, а пружність зникне зовсім — кістка стане ламкою й крихкою. Міцність кісток залежить від віку, статі, виду, умов годівлі та утримання тварин, положення кістки в скелеті.
? РОЗВИТОК СКЕЛЕТА
Філогенез. На ранніх стадіях філогенезу, коли в простіших багатоклітинних організмів відбувається диференціація клітин відповідно до їх спеціалізації, утворюються сполучнотканинні перетинчасті структури, які стають опорою для всіх інших м'яких тканин. Значного розвитку вони досягають там, де виконують функцію опори для всього тіла. Одночасно на поверхні тіл деяких простіших багатоклітинних тварин утворюється захисна сполучнотканинна оболонка, здатна накопичувати мінеральні речовини й перетворюватися на твердий лускатий панцир. Уже в кишковопорожнинних тварин є добре розвинутий внутрішній перетинчастий скелет. В інших живих організмів на поверхні тіла є зовнішня оболонка з хітину.
У філогенезі відбувається розвиток двох скелетів — внутрішнього (опорного) й зовнішнього (захисного).
Чим рухливіша тварина, тим більше ускладнюється її апарат руху та тіло. Особливого значення набуває скелет.
У примітивних хордових (ланцетник) у внутрішньому перетинчастому скелеті з'являється тяж — хорда, яка розміщена вздовж двополюсного тіла і вкрита двома щільними сполучнотканинними оболонками.
На основі хорди й перетинчастого скелета в наступні етапи філогенезу розвивається спочатку хрящовий скелет (у хрящових риб), а потім кістковий (у кісткових риб, амфібій, рептилій, птахів і ссавців).
25
Розділ 1
Визначними чинниками формування скелета у філогенезі є швидкість руху тварини в середовищі з певною щільністю та дія сил гравітації, що зумовлюють необхідні його міцність, твердість і пружність (рис. 1.6).
Внутрішній скелет у філогенезі проходить три стадії розвитку — перетинчасту, хрящову й кісткову. З виходом тварин із водного середовища в наземне змінюється кісткова тканина. Із збільшенням навантаження на скелет збільшується кількість його частин — кісток як органів. Скелет стає гнучким, а його частини — рухомими.
У хрящових риб замість хорди з'являється хрящовий осьовий скелет (див. рис. 1.6). З виникненням головного мозку та головної кишки спереду і по боках від хорди утворюється череп, на задній частині — хвіст, який у водяних хребетних виконує функцію локомоторного апарату.
