Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Примітка. 'Пухлина, виявлена в одній або обох частках пункційною біопсією, але непальпабельна і невидима для методів візуалізації, класифікується як Tic.
"Інвазія у верхівку передміхурової залози або в її капсулу (але не за її межі) класифікується не як ТЗ, а як Т2
N — регіонарні лімфатичні вузли
NX — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів.
N1 — наявні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах. М — віддалені метастази
MX — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
М0 — віддалені метастази не визначаються.
МІ — наявні віддалені метастази.
Міа— нерегіонарний лімфатичний вузол(и).
Mlb — кістка(и).
Міс — інша структура(и).
32 — 4-1912 497
Частина друга. Спеціальна онкологія
рТИМ — патоморфологічна класифікація
Категорії рТ, pN і рМ відповідають категоріям Т, N і М. Однак відсутня категорія рТІ, бо взято надто мало тканини *алози для оцінки максимальної рТ-категорії.
Є — гістопатологічна градація (див. розділ 4, с. 66) Групування за стадіями
Тіа Стадія 1 N0 МО
Тіа Стадія 11 N0 МО а, з-4
Tib N0 МО Будь-яке Є
Tic N0 МО Будь-яке Є
ТІ N0 М0 Будь-яке Є
Т2 N0 МО Будь-яке Є
ТЗ Стадія III N0 МО Будь-яке Є
Т4 Стадія IV N0 МО Будь-яке Є
Будь-яке Т N1 МО Будь-яке Є
Будь-яке Т Будь-яке N МІ Будь-яке Є
Клініка. Ранніх симптомів раку передміхурової залози немає, гому початковий рак можна виявити тільки під час профілактичних оглядів шляхом пальцевого дослідження органа через пряму кишку. Перші клінічні прояви часто є ознаками поширеного процесу і пов'язані з проростанням за межі передміхурової залози. Тому спостерігається симптоматика з боку суміжних органів (сечівника, сечового міхура, прямої кишки). Часто перші симптоми пов'язані з регіонарними або віддаленими метастазами.
У 80 % випадків спостерігаються розлади сечовиділення, які не відрізняються від таких при аденомі передміхурової залози. Наявні часті позиви до сечовиділення, біль, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, затримання сечі. Гематурія трапляється рідко (близько 10 %) і, ймовірно, зумовлена венозним стазом унаслідок здавлювання вен у шийці сечового міхура. Утруднене сечовиділення сприяє розвитку запального процесу сечовидільних шляхів (цистит, пієлонефрит). Інколи можуть бути ознаки ниркової недостатності. Проростання пухлини передміхурової залози в пряму кишку спостерігається дуже рідко, але іноді є симптоми з боку прямої кишки (закреп, біль при дефекації, тенез-ми). Біль у ділянці промежини, задньому проході та крижах
498
Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи
може бути спричинений проростанням пухлиною капсули залози, що містить численні нервові закінчення.
Метастазування раку передміхурової залози може проходити пімфогенним шляхом у регіонарні лімфатичні вузли (45 % випадків) або гематогенно в кістки. При ураженні тазових лімфатичних вузлів може з'явитися набряк нижніх кінцівок, мошонки. Іноді уражуються поверхневі лімфатичні вузли (пахвинні і навіть надключичні).
Метастази в кістки частіше з'являються при недиференційо-ваному раку і локалізуються в кістках таза, попереково-крижовому відділі хребта, що іноді спричинює біль без будь-яких інших симптомів. Характер основного захворювання тоді визначається тільки після рентгенографії кісток. Іноді може настати патологічний перелом хребця.
Діагностика. За наявності будь-якого симптому з названих в осіб, що мають вік понад 50 років, необхідно дослідити передміхурову залозу. При дослідженні її через пряму кишку можна виявити один або кілька невеликих вузлів по периферії залози. Спочатку сама залоза може бути нормальних розмірів, при подальшому рості пухлини вона може дещо збільшуватись. Вузол пухлини передміхурової залози щільної консистенції, часто має вигляд конуса, зверненого верхівкою в просвіт прямої кишки. При подальшому рості пухлини передміхурова залоза пальпується у вигляді нерухомого інфільтрату, слизова оболонка прямої кишки над ним залишається нерухомою. За допомогою цього дослідження діагноз раку передміхурової залози може бути встановлений правильно у 80 % хворих.
Для верифікації діагнозу широко застосовується пункційна біопсія трансректальним або промежинним доступом. Проме-жинний доступ простіший, не дає ускладнень, але при трансрек-тальному доступі можна отримати біоптат навіть із малої пухлини.
Комп'ютерна томографія для діагностики пухлин у стадіях ТІ і Т2 майже непридатна, бо тоді не можна помітити різниці в щільності пухлинної і нормальної тканин. Для виявлення раку передміхурової залози застосовують ехографію та ядерно-магнітний резонанс, але ці методи не дають змоги виявити пухлини менші, ніж 0,5 смЗ. УЗД проводиться трансабдомінально, трансперинеа-льно, але найефективніше трансректальне дослідження. При пух-
32 * 499
Частина друга. Спеціальна онкологія
500
линах стадій ТЗ і Т4 на рентгенівських комп'ютерних томограмах можна виявити деформацію залози, поширення пухлини на сім'яні міхурці, навколопередміхурову клітковину.
Стадію захворювання уточнюють за допомогою лімфографії. Вона дає змогу виявити ураження лімфатичних вузлів у 70—80 % випадків. У більшості хворих на рак передміхурової залози виникають метастази в кістках, які мають переважно остеопластичний характер. На рентгенограмах зони склерозу (остеопластичні метастази), чергуючись із вогнищами лізису, мають плямистий, мармуровий вигляд. Кісткові метастази можуть бути виявлені при скануванні кісток. Перевага цього методу полягає в тому, що вогнища гіперфіксації ізотопу випереджують відповідні зміни структури кістки на рентгенограмі.
