Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Епідеміологія. У структурі онкологічної захворюваності рак передміхурової залози займає 2—4 %, серед злоякісних захворювань у чоловіків — 8—12 %. У різних країнах світу його частота коливається в широких межах. У Північній Європі та Північній Америці захворюваність на рак передміхурової залози є високою (30—50 випадків на 100 000 населення, відповідно смертність — 20 випадків). Низькі показники захворюваності та смертності реєструються в Японії, Гонконгу, Сінгапурі. В Україні наприкінці 90-х років XX ст. захворюваність становила 9,3 випадку на 100 000 населення, а з розрахунку на чоловіче населення — 19,9 на 100 000 населення. Рак передміхурової залози розвивається переважно в людей старшого віку. Середній вік хворих на час діагностики — близько 70 років.
Етіологія. Хоча етіологію цього захворювання повністю не вивчено, однак уже 200 років тому було відомо, що ріст передміхурової залози і поява пухлини в ній залежать від гормональних впливів. Про це свідчать клінічні спостереження і результати експериментальних досліджень. У таких хворих зафіксовано підвищення вмісту андрогенів, а кастрація і лікування естрогенами дають лікувальний ефект. В експериментальних тварин кастрація й лікування естрогенами затримували розвиток раку передміхурової залози.
Причина регіональних відмінностей захворюваності невідома, але, ймовірно, на це впливають дієта (багата на жири та білки), сексуальні особливості, вміст важких металів тощо.
Окремі дослідники виявили в епітеліальних клітинах при раку передміхурової залози вірусоподібні частинки.
_Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи_
495
Патологічна анатомія. Макроскопічно рак передміхурової залози має вигляд дрібних вузлів розмірами 1 — 1,5 см, розмішених під капсулою в периферійних відділах залози. При подальшому рості пухлина може займати всю залозу і переходити на прилеглі тканини. При нодозній гіперплазії вузли аденоми, навпаки, розміщені в періуретральній ділянці. Найчастіше вузли виявляються в задній частці (53 %), шо прилягає до прямої кишки, рідше — у бічних частках (близько 40 %), дуже рідко — у передній частці (7 %). Часто вогнища пухлини виникають мультицент-рично.
Гістологічна класифікація має клінічне значення, оскільки гістологічна структура пухлини визначає клінічний перебіг, прогноз і чутливість пухлини до гормонотерапії естрогенами. Розрізняють такі гістологічні форми раку передміхурової залози:
1. Аденокарцинома — близько 70 %:
a) тубулярна (світлоклітинна, темноклітинна) — 53 %;
b) слизоутворна — 2 %;
c) перснеподібноклітинний рак — І %; сі) крибриформна — 10 %.
2. Перехідноклітинний рак — 1 %.
3. Плоскоклітинний рак — 2 %.
4. Недиференційований рак — 16 %.
5. Некласифікований рак — 1%.
Тубулярна аденокарцинома характеризується сприятливішим перебігом, слизоутворна та крибриформна — несприятливим перебігом, швидко дають метастази. Перехідноклітинний рак виникає з епітелію проток, що відкриваються в сечівник (подібний до раку сечового міхура та уретри), а плоскоклітинний рак — із пло-скоклітинної метаплазії епітелію. Ці форми раку, а також слизо-утворний резистентні до гормонотерапії.
Регіонарні лімфатичні вузли. До регіонарних належать лімфатичні вузли малого таза, розміщені нижче від біфуркації загальних клубових артерій. Категорія N не залежить від локалізації регіонарних метастазів. Анатомічну схему класифікації стадій раку передміхурової залози показано на мал. 57.
Частина друга. Спеціальна онкологія
ТІ
Т2
тз
Т4
ПГ4
N0
N1
Мал. 57. Анатомічна схема класифікації стадій раку передміхурової залози
КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ (код МКХ-10 С61) за системою ТЫМ-6 (2002)
Класифікація стосується лише аденокарцином. Перехідноклі-тинна карцинома передміхурової залози класифікується в розділі пухлин сечовидільного каналу. Необхідно мати гістологічне підтвердження діагнозу.
Т — первинна пухлина
ТХ — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини. ТО — первинна пухлина не визначається.
ТІ — клінічно безсимптомна пухлина, яка не пальпується і не візуалізується інструментальними методами.
Тіа — пухлину виявлено випадково при гістологічному дослідженні; вона займає не більше ніж 5 % резекованої тканини.
ТИМ
клінічна класифікація
496
Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи
ТІЬ — пухлину виявлено випадково при гістологічному дослідженні; вона займає понад 5 % резекованої тканини.
Tic — пухлину виявлено при пункційній біопсії (наприклач, з причини підвищеного рівня PSA).
Т2 — пухлина обмежена передміхуровою залозою*.
Т2а — пухлина уражує половину однієї частки або менше.
Т2Ь — пухлина уражує більше половини однієї, але не обидві частки.
Т2с — пухлина уражує обидві частки.
ТЗ — пухлина поширюється за межі капсули передміхурової залози**.
ТЗа — екстракапсулярне поширення (з одного боку або двобічне).
ТЗЬ — пухлина поширюється на сім'яні пухирці.
Т4 — пухлина нерухома або поширюється на суміжні структури, інші, ніж сім'яні пухирці, шийка сечового міхура, зовнішній сфінктер, пряма кишка, м'яз-підіймач і (або) стінка таза.
