Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Етіологія. Найважливішим серед етіологічних факторів раку статевого члена є порушення особистої гігієни. Доведено, що смегма, яка накопичується за передньою шкірочкою, має канцерогенні властивості. Причому особливо важливим є такий вплив у дитячі та юнацькі роки, через що обрізання в дорослому віці вже не має профілактичного значення щодо розвитку раку статевого члена. Припущення про епідеміологічний зв'язок раку статевого члена з раком шийки матки в статевих партнерів, а також з інфекцією вірусом папіломи не підтвердились.
Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи
Патологічна анатомія. Більшість типів раку статевого члена має плоскоклітинну структуру. До передракових захворювань зараховують лейкоплакію, еритроплазію Кейра.
КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА (код МКХ-10 С60) за системою TNM-6 (2002)
TNM — клінічна класифікація Т — первинна пухлина
ТХ — недостатньо даних для оцінки первинної пухлини.
ТО — первинна пухлина не визначається.
Tis — carcinoma in situ.
Та — неінвазивна бородавчаста карцинома.
ТІ — пухлина поширюється на субепітеліальну сполучну тканину.
Т2 — пухлина поширюється на губчасте або печеристе тіло. ТЗ — пухлина поширюється на сечівник або передміхурову залозу.
Т4 — пухлина поширюється на інші сусідні структури. N — регіонарні лімфатичні вузли
NX — недостатньо даних для оцінки стану регіонарних лімфатичних вузлів.
N0 — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів.
NІ — метастази в одному поверхневому пахвинному лімфатичному вузлі.
N2 — метастази раку в кількох поверхневих пахвинних лімфатичних вузлах або поверхневі метастази з обох боків.
N3 — метастази в глибоких пахвинних лімфатичних вузлах або в лімфовузлах(і) таза з одного або з обох боків.
М — віддалені метастази
MX — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.
МО — віддалені метастази не визначаються. МІ — наявні віддалені метастази.
503
Частина друга. Спеціальна онкологія
рТИМ — патоморфологічна класифікація
Категорії рТ, рИ і рМ відповідають категоріям Т, N і М.
Групування за стадіями
Стадія 0
Тк N0
Та N0
ТІ N0
ТІ N1
М0 М0 М0 М0 М0 М0 М0 М0 М0 М0 МІ
Стадія І Стадія 11
Т2 N0, N1
Стадія III
ТІ N2
Т2 N2
Стадія IV
ТЗ N0, N1, N2
Т4 Будь-яке N
Будь-яке Т N3
Будь-яке Т Будь-яке N
Діагностика. Рак статевого члена уражує найчастіше чоловіків похилого віку, які не дотримувались особистої гігієни. Захворювання спочатку нагадує запальний процес, який розвивається в ділянці передньої шкірочки статевого члена. Згодом розвивається ущільнення, виразкування, уражуються регіонарні лімфатичні вузли.
Лікування. При початкових стадіях радикальним методом лікування є хірургічне втручання. Проводиться або часткова резекція статевого члена (відступ від країв пухлини не менше ніж 2 см), або радикальна резекція.
Променеве лікування застосовується при невеликих ураженнях (ТІ, рідше Т2) у молодих чоловіків (місцеве вилікування досягається в 50—90 % випадків). При неоперабельних процесах променеве лікування може дати паліативний ефект (зокрема, зменшення болю та кровоточивості), але він є короткочасним.
Тактику щодо клінічно неуражених регіонарних лімфатичних вузлів досі не уточнено. Пропонується або профілактична лімфа-денектомія, променеве лікування або спостереження.
Визначення лікувальної тактики при збільшенні лімфатичних вузлів пахвинної зони утруднене тим, що майже в 40 % воно зумовлене швидше запальним процесом, ніж неопластичним. Тому в сумнівних випадках пропонується проводити спочатку радикальне оперативне втручання на первинній пухлині, а згодом про-
504
Розділ 21. Пухлини центральної нервової системи
Розділ 21. ПУХЛИНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Епідеміологія. Первинні внутрішньочерепні злоякісні пухлини трапляються в середньому від 4 до 5 на 100 000 населення в Україні, і їхня частота зростає з віком. Пік захворюваності — 60—64 роки. Чоловіки уражуються частіше, ніж жінки (відповідно 5,5 : 3,8). Близько половини інтракраніальних пухлин у дорослих — це гліоми. Гліобластоми є найчастішими пухлинами центральної нервової системи (29 %). Інші поширені серед дорослого населення пухлини мозку — менінгіоми (4 %), аденоми гіпофіза, невроми. У дітей пухлини мозку займають за частотою друге місце після лейкозу. Пік захворюваності припадає на вік від 6 до 9 років. Більше половини пухлин розташовані в задній черепній ямці, де однаково зустрічаються як доброякісні мозкові астроцитоми, так і дуже злоякісні медулобластоми, які локалізуються в мозочку та ділянці IV шлуночка, у чоловіків переважно — 1,5 . 1. У дітей найчастіше зустрічаються церебральні гліоми, медулобластоми, дешо рідше гліоми мозкового стовбура, краніофа-рингіоми, епендимоми, церебральні астроцитоми, гліобластоми та пухлини змішаного генезу.
Приблизно 25 % з усіх хворих, що померли від раку, мають внутрішньочерепні метастази, що в 10 разів перевищує кількість смертей від первинних пухлин мозку. Найчастіше метастази в мозок дають пухлини легенів, грудної залози, травного каналу, сс-
505
тизапальне лікування. Після цього повторно вирішується тактика подальшого лікування. Майже половина хворих з ураженими пахвинними лімфатичними вузлами виліковуються після радикальної лімфаденектомії. Променеве лікування малоефективне і застосовується рідше.
