Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 179

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 173 174 175 176 177 178 < 179 > 180 181 182 183 184 185 .. 194 >> Следующая

Ріст пухлини в сечовому міхурі супроводиться дизуричними явищами. Хворі скаржаться на біль, утруднене сечовипускання, несправжні та імперативні позиви. На пізніх стадіях раку сечового міхура утворюються нориці між міхуром і прямою кишкою. Наявність пухлини, продуктів її розпаду, кров'яних згустків, но-риць спричинюють розвиток супровідного циститу, цистопієліту. Порушується функція нирок, іноді розвивається уремія.
Діагностика. Підозра на рак сечового міхура може виникнути з анамнестичних даних. Точно встановити діагноз можна за допомогою інструментальних методів досліджень. Стандартним методом діагностики є цистоскопія та біопсія пухлини. Підкреслимо, що затримання з виконанням цистоскопії у хворих з гематурією є важливим фактором зростання кількості випадків запущеного раку сечового міхура. При біопсії слід включати м'язову оболонку. Біопсія з інших ділянок сечового міхура проводиться для виявлення уражень типу carcinoma in situ. Особливо важли-
483
Частина друга. Спеціальна онкологія
вою є оцінка слизової оболонки сечівника в ділянці передміхурової залози, ураження якої суттєво змінює план лікування (зокрема, у цьому випадку неефективна внутрішньоміхурова терапія). Під місцевою анестезією проводиться бімануальне дослідження, яке разом з результатами біопсії є важливим для оцінки стадії процесу. Зокрема, індурація та стовщення слизової оболонки після трансуретральноі резекції (ТІЛІ) пухлини дозволяє оцінити стадію пухлини як ТЗ, тоді як за відсутності цих явищ — Т2.
Цитологічне дослідження сечі дозволяє підтвердити діагноз майже у 80 % хворих на перехідноклітинний рак сечового міхура. Тобто позитивний результат цитологічного дослідження має важливе значення, тоді як негативний результат не означає, що злоякісна пухлина в сечовому міхурі відсутня. Крім того, цитологічне встановлення перехідноклітинного раку нічого не з'ясовує про локалізацію пухлини (вона може бути не тільки в сечовому міхурі, а й у верхніх відділах сечовидільних шляхів).
Складніші методи діагностики (цистографія, КТ, УЗД, сканування кісток та печінки) доцільні лише при глибокому ураженні слизової оболонки стінки сечового міхура (зокрема, м'язової оболонки). При поверхневих ураженнях ці методи не інформативні і не виправдовують себе економічно. Слід мати на увазі, шо хоча УЗД може давати додаткову інформацію щодо стовщення стінки сечового міхура, при оцінюванні стану регіонарних лімфатичних вузлів цей метод поступається за інформативністю перед КТ.
Підкреслимо, що диференціація глибини ураження м'язового шару є дуже важким завданням для патолога (стадії Т2 та ТЗа) і, як уже було сказано, вирішується клініцистом за даними біману-альної пальпації. Клінічна стадія Т є важливим прогностичним фактором щодо ураження регіонарних лімфатичних вузлів: при Ті8 - 0 %, Та - 2-5 %, ТІ - 5-10 %, Т2 - 10-15 %, ТЗа -15—20 %, ТЗЬ—Т4 — 20—30 %. Іншим важливим прогностичним показником є ступінь диференціації первинної пухлини. Наприклад, при СІ — ураження м'язового шару трапляються в 5 % випадків, при С2 - у 10-20 %, при СЗ-4 - у 30-40 %.
Дані патологічного стадіювання, коли досліджується вся товща стінки сечового міхура після часткової чи радикальної цистек-томії, дуже часто (не менше ніж у двох третин хворих) не збігаються з результатами клінічного стадіювання: у 40 % хворих зі
484
_Розділ 20. Пухлини сечостатевої системи
485
стадіями Т2, ТЗа чи ТЗЬ патологічна стадія процесу недооцінюється, а в 25 % — переоцінюється.
Лікування. Для лікування пухлин сечового міхура застосовують хірургічний, променевий та цитостатичний методи. У пізніх стадіях лікування комбіноване. Особливості та обсяг хірургічного втручання залежать від розмірів пухлини, її локалізації, характеру росту, а також загального стану хворого (вік, супровідні захворювання, стан компенсації).
Найпростіший метод хірургічного втручання — електрокоагуляція. Застосування цього методу малоефективне внаслідок частого рецидивування пухлини. Трансуретральна резекція дає значно кращі результати. Оптимальним методом хірургічного втручання є широке висічення пухлини, яке, залежно від її локалізації, може супроводжуватися додатковою пересадкою сечоводу на нове місце. Значні розміри пухлини, її інфільтративний ріст вимагають виконання цистектомії. Сечоводи пересаджують у товсту кишку або на шкіру. Цистектомію виконують рідко. При неоперабельних пухлинах сечового міхура застосовують паліативні курси дистанційної гамма-терапії. Променева терапія використовується також у передопераційний і післяопераційний періоди.
Найважливішим фактором, що впливає на вибір методу лікування і його завдань, є відсутність або наявність ураження м'язового шару, що дозволяє розділити так звані поверхневі та глибокі форми раку сечового міхура. При поверхневих формах (Та, Tis, ТІ) застосовується трансуретральна резекція, що дає можливість зберегти сечовий міхур, тобто не погіршує якості життя хворих. Але виявляється, що після такого лікування є високий ризик рецидивів (у 50—80 % хворих), хоча прогресування у вигляді проростання в м'язовий шар розвивається лише в 10—25 % випадків Тому при поверхневих формах раку сечового міхура головне завдання лікування — запобігання рецидивам і прогресуванню.
Предыдущая << 1 .. 173 174 175 176 177 178 < 179 > 180 181 182 183 184 185 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed