История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Довгі монофтонги під циркумфлексовою інтонацією в праслов'янській мові, як правило, не скорочувалися (в усякому разі в не-багатоскладових словах): *zQbb, пор. с.-х. з$б> словен. zob, *mpso, пор. с.-х. мёсо, словен. meso (з m§so); *drugb, пор. с.-х. друг, словен. drug; *vTdb, пор. с.-х. вйд, словен, vTd; *testo, пор. с.-х. тесто, словен. testo (з tfsto); *synb, пор. с.-х. сйн, словен. sin; *dan>, пор. с.-х. дар, словен. dar тощо.,
Своєрідним у пізньопраслов'янський період був розвиток дифтонгічних сполучень. Дифтонгічні сполучення tort, tolt (точніше, tart, talt), tert, telt з двоморних стали двоскладовими, тому що «під час артикуляції самого сонорного продовжував звучати призвук попереднього голосного» 24. Відповідно й акутова інтонація цих сполучень з двоморної стала двоскладовою (підняття тону зберігало своє старе місце, а спад тону відбувався не на сонорному, як раніше, а на складі, який утворив сонорний): tort->tort, tolt tolt, tert ->- tert, telt teTt25.
Розвиток дифтонгічних сполучень ort, olt (точніше, art, alt), ert, elt пішов іще далі, оскільки розпочався раніше: ort->-ort-»-3rot, olt olt —> 9lot, ert —>¦ ert —> 9ret, elt eTt 9ІЄІ.
Дифтонгічні сполучення tbrt, tblt, tbrt, tblt також стали двоскладовими в зв'язку з тим, що сонорний набув тут складотворчого характеру: Hrt tbrt, tilt tblt, tbrt tbrt, tblt tblt.
Циркумфлексова інтонація дифтонгічних сполучень стала корот-
?2 Див.: Мейе А. Общеславянский язык, с. 84, 127—128; Бернштейн С. Б» Очерки сравнительной грамматики славянских языков, с. 231; Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 74.
23 Див.: Мейе Л. Зазнач, праця, с. 86; Нахтигал Р. Славянские языки, с. 63; Nonnenmacher-Pribio E. Die baitoslavischen Akzent- und Intonationsverhaltnisse und ihr quantitativer Reflex im Slovakischen. Wiesbaden, 1961, S. 30—31.
?4 Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 62.
Подальший розвиток сполучень відбувався вже на грунті окремих слов'янських мов.
340 кісною спадною, оскільки почала стосуватися лише першого складу, а не всього сполучення.
§ 6. Після розпаду праслов'янської єдності праслов'янські циркумфлексова, або спадна (довга і коротка), та акутова (коротка) інтонації були успадковані слов'янськими мовами. їх подальша трансформація на грунті окремих слов'янських мов становить значний інтерес. Особливо важливим для слов'янської акцентології є осмислення трансформації праслов'янських інтонацій на грунті сербохорватської мови.
У прасербохорватській (далі—прасербській) мові продовжували існувати усі пізньопраслов'янські інтонації: довга спадна, ко-^їххгка спадна і коротка акутова (з підняттям тону на переднаголошеному складі) 2в. Остання, як і в пізньопраслов'янській мові, була фонологічним наголосом слова. Отже, короткість залишалася невід'ємною ознакою фонологічного наголосу слова.
На цей час розвиток дифтонгічних сполучень на сербохорватському грунті уже був завершений. При колишній акутовій інтонації сполучень мало місце: tort27 ->¦ tarot tarat trat, tolt ->¦ talot talat ->¦ tiat, tert tsret ->¦ taret tret, telt ->• talet ->¦ tatet ->¦ tlet; 9rot ->- 9rat ->¦ rat, alot alat ->• lat,9ret 9ret->- ret, 9?et 9let let; h>rf-> tbrt trt, tblf-* tblt tit, tbrf-> tbrt trt; tblt —tilt-* tit, тобто внаслідок занепаду першого голосного сполучень другий голосний (складотворчий сонорний), перебуваючи під фонологічним наголосом, фонологічно ставав довгим (що відбилося на його якості), але фонетично ця довгота не могла проявитися, оскільки короткість була невід'ємною ознакою фонологічного наголосу слова.
При колишній циркумфлексовій інтонації сполучень внаслідок занепаду першого голосного другий голосний (складотворчий сонорний) цих сполучень ставав довгим і фонетично.
На прасербський період припадають такі два процеси, пов'язані з ослабленням зредукованих голосних: 1) замінне подовження голосних перед зредукованими, що зникали; 2) переміщення наголосу із зредукованих голосних у слабкій позиції на попередній склад.
Замінне подовження в прасербській мові торкнулося наголошених голосних лише з короткою спадною інтонацією28, пор.: с.-х. Hdct род. носа; мёд, род. меда; Kdcmt род. кости; Hdtiy род. нЫги; neh, род. netiu тощо. Голосні з короткою акутовою інтонацією
26 Про прасербську двоскладову інтонацію див.: Скляренко В. Г. Прасерб-ська двоскладова інтонація, с. 45—55.
27 Слід мати на увазі, що о в двоскладових сполученнях було наближене до а.
28 Див.: Valjavec М. Glavne tocke о naglasu knjizevne slovenstine.— Rad Jugoslavenske akademije znanosti і umjetnosti, knj. 132. Zagreb, 1897, s. 174—175, 189; Vondrak W. Vergleichende Slavische Grammatik, Bd 1, Gottingen, 1924, S. 290—291; Велик А. О чакавскоі основноі акцентуации, с. 4; його ж. Основи исто-pnje српскохрватског іезика, 1. Фонетика, с. 166—167; Леков И. Кратка сравни-телно-историческа и типологическа граматика на славянските езици, София, 1968, с. 105.
341 замінного подовження не зазнали (пор. с.-х. час, род. часа; 6pam, род. брата; хлеб, род. хлеба; грахя род. граха; мраз, род. мраза тощо), тому що короткість у прасербській мові залишалася невід'ємною ознакою фонологічного наголосу слова.
