Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
За своїм походженням умовна частка би є колишня форма другої-третьої особи однини аориста допоміжного дієслова бути, а форма відмінюваного дієслова—дієприкметник минулого часу. Дієслово умовного способу, як і дієслово минулого часу, в однині успадкувало категорію роду від колишнього-дієприкметника.
Наказовий спосіб
Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, поради,, просьби виражає спонукання до якоїсь дії, отже, наказовий спосіб означає дію, яка реально ще не існує і не існувала, але з погляду того, хто говорить, повинна відбутися. Напр.: Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись, ти рости та рости, не хились, не кривись (Руд.). Книжку читай, розуму набувай (Н. тв.). Хліборобе, державу трудом возвелич (Криж.). Різні модальні відтінки наказового способу (наказ, заклик, порада, просьба і т. д.) передаються різною інтонацією. Наприклад, у реченні — Бий! — ревонув Юхим, плигнувши з огорожі. — Та Ьий, Гордію! (Гол.) дієслово бий, що виражає наказ, інтонується відмінно від дієслова сідай у реченні Сідай з нами, комсомолко (Т.) або від дієслова любімо у реченні Любімо Вітчизну, €дину у світі! Життя наше творче, прекрасне, ясне (Т.), бо дієслово сідай виражає запрошення, а любімо — заклик. Неоднаково інтонуються дієслова пустіть, що виражає просьбу, і не сваріться, що виражає пораду, в реченнях Та пустіть же мене, мамо,— звідки в вас отеє зло! (Т.) і Не сваріться, діти мої, сварка не доводить до добра і т. д.
Крім інтонації, різні відтінки у значенні наказового способу досягаються використанням і інших мовних засобів. Так, наприклад, вживання недоконаного виду пом'якшує значення наказу (порівн.: сядь, сядьте, дістань, дістаньте і сідай, сідайте, діставай, діставайте) ; частки -яо, -бо надають формам наказового способу відтінку інтимності або фамільярності: Настусю, іди-но до нас, поговоримо (М. В.); скажи-но, сидіть-бо тихше тощо.
Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але їм властива категорія особи.
Форми наказового способу творяться від основ теперішнього часу. В однині дієслова наказового способу мають форму другої особи, а в множині — першої і другої.
Зразок відмінювання дієслів наказового способу
Однина Множина
1-а ос. — берімо у ріжмо, читаймо у ночуймо
2-а ос. бери, ріж, читай, ночуй беріть, ріжте, читайте, ночуйте
Отже, друга особа однини виражається закінченням -а (бери, неси, кричи) або чистою основою (ріж, сип, перевір, пий, знай, читай), перша особа множини — закінченнями -/жо (-ім), -мо (берімо, берім, несімо, несш, ріжмо, знаймо) і друга особа множини — закінченнями -шб (-іте), -те (беріть, несіть, ріжте, знайте). Закінчення -/me іноді вживається у віршованій мові для надання вислову урочистого характеру: Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте (Шевч.). Вперед несіте прапор перемоги!.. (Т.).
Закінчення -и, -імо (-ім),-іть (-іте) у дієсловах наказового способу бувають у таких випадках:
1) коли наголос падає на закінчення: бер-уть — бери, берім(о), беріть; біж-ать — біжй, біжім(о), біжіть; якщо до основ цих дієслів додається префікс ви- і наголос переноситься на префікс, ці
372^ закінчення не міняються: винеси, вйнесім(о), винесіть; вибери, ва-берім(о), вйберіть;
2) коли основа закінчується збігом двох приголосних: стисни, стиснім (о), стисніть; провітри, провітрім(о), провітріть.
В усіх інших дієсловах наказового способу друга особа однини виражається чистою основою. Розрізняються такі три типи цих дієслів:
1) дієслова з основою теперішнього часу, що закінчується на І (орфогр. й): читай, бігай, співай, дай, лша. У першій особі множини закінчення а в другій особі множини--те приєднуються до форми другої особи однини: читай-мо, мий-мо; чи-тай-те; мий-те;
2) дієслова з основами, які закінчуються на твердий або м'який приголосний д, т, з, с, л, н; у наказовому способі кінцевий приголосний їх основи пом'якшується: кин-уть — кинь, киньмо, киньте; стан-уть — стань, станьмо, станьте; дозвол-ять — дозволь, дозвольмо, дозвольте; порад-ять — порадь, порадьмо, порадьте;
3) дієслова з основами на приголосні б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р, які в наказовому способі не пом'якшуються: насип, насипмо, насипте; удар, удармо, ударте; вір, вірмо, вірте; помаж, помажмо, помажте; клич, кличмо, кличте.
Деякі дієслова, що в особових формах наказового способу мають наголошені а, у префіксальних дієсловах втрачають ці голосні в зв'язку з переміщенням наголосу на корінь, напр.: воза-/ла — воза, возімо, возіть, але привозити — привозь, привозьмо9 привозьте; носйти — носа, носімо, носіть, але підносити — піднось, підносьмо, підносьте, а також ліов<ш і замовч, ляші і полеж, вода і заводь, держи і подерж (префіксальні форми вживаються переважно в розмовній мові).
Від дієслова їс/na форми наказового способу утворюються так: їж, ш:ліо, штлв. Від дієслова розповісти вживаються форми розповідай, розповідаймо, розповідайте, як і від розповідати.
Дієслова наказового способу вживаються також і з зворотною часткою -ся (-сь): За Вітчизну, за матір борись, піднімайся орлом в боротьбі (Ус.).
