Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Синтетична форма майбутнього часу твориться від інфінітива дієслів недоконаного виду додаванням до них особових закінчень -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть, напр.:
Од н и н а
1-а ос. сіятиму
2-а ос. сіятимеш
3-я ос. сіятиме
Множина
сіятимемо сіятимете сіятимуть
Сучасна синтетична форма історично розвинулася з аналітичної, в якій у функції допоміжного дієслова виступало слово иняти (йняти), тому її називають складною. Кінцевий звук інфінітива і початковий допоміжного дієслова злилися в один сучасний звук и:
Однина
1-а ос. говорити+иму-+ гово-
ритиму
2-а ос. говорити+имеши->
говоритимеш
3-я ос. говорити+иметь->
говоритиме
Mh ожина говорит и+ймемо -
говорити+ймете-
-говоритимемо > говоритимете
говорити+имуть-^говорити-
муть
362^ У південно-західних говорах ще й тепер вживається аналітична форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду з допоміжним дієсловом йняти: му косити, меш косити, ме робити, муть знати і т. д. Зрідка вони засвідчуються й у художній літературі: Поборники правди во віки муть жить (Федьк.). Як муть мраки сідати на гори, а я сяду та й заплачу (Коцюб.).
Дієслова доконаного виду вживаються з тими ж особовими закінченнями, що й дієслова теперішнього часу. Отже, їх форми синтетичні, напр.:
Однина Множина
1-а ос. посію, зроблю посіємо, зробимо
2-а ос. посієш, зробиш посієте, зробите
3-я ос. посіє, зробить посіють, зроблять
Значення майбутнього часу дієслова доконаного виду виражається не особовими закінченнями, а тими формальними засобами, якими відрізняється доконаний вид від недоконаного: префіксами, суфіксами, наголосом, зміною голосного в корені. Напр., роблю, заробляю, переношу, сідаю — форми недоконаного виду теперішнього часу, а зроблю, зароблю, переношу, сяду — форми доконаного виду майбутнього часу.
Майбутній час дієслів доконаного виду називається майбутнім простим.
Чергування приголосних в основі теперішнього часу і майбутнього простого
Приголосні г, к, X, д, т, з і с при творенні особових форм теперішнього часу і майбутнього простого можуть чергуватися з іншими приголосними. Таке чергування властиве як дієсловам першої дієвідміни, так і дієсловам другої дієвідміни. Але в ньому є деякі особливості.
1. У дієсловах першої дієвідміни приголосні г, к, х послідовно змінюються на шиплячі ж, ч, ш перед всіма особовими закінченнями, а з і г лише тоді, коли така зміна є в першій особі однини, напр.:
г на ж: могти — можу, можеш, може, можемо, можете, можуть, зможу, зможуть;
к на ч: пекти — печу, печеш, пече, печемо, печете, печуть, напечу, напечуть;
X на ш: колихати — колишу, колишеш, колише, колишемо, колишете, колишуть, поколишу, поколишуть;
з на ж: мазати — мажу, мажеш, маже, мажемо, мажете, мажуть, помажуть;
363^ с на tu: писати — пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть, напишу, напишуть.
Якщо ж у дієсловах першої дієвідміни чергування з і г з шиплячими в першій особі однини відсутнє, то його немає і в інших особах: везти—везу, везеш, веземо, повезу, повезеш; пасти — масі/, пасеш, /гасе, пасемо і т. д.
У дієслові бігти, що належить до другої дієвідміни, приголосний г чергується так само, як і в дієсловах першої дієвідміни: бігти — біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать.
2. У дієсловах другої дієвідміни зубні приголосні d, т, з,
і г та їх сполучення зд і cm чергуються з шиплячими дж, ж і ш лише в першій особі однини:
д чергується з дж: радити — раджу, пораджу; садити — саджу (але радиш, садиш);
т з ч: летіти — полечу; вертіти — верчу, проверчу;
крутити — кручу (але летиш, вертиш, крутиш);
з з * ж: возити — вожу, навожу; лазити — лажу, злажу (але возиш, лазиш);
с з ш: косити — кошу, викошу; носити — ношу, виношу (але косиш, носиш);
зд з ждж: їздити — їжджу (але їздиш);
cm з щ (фонет. ш^Л* мастити — мащу, пустити — пущу, простити — прощу (але мастиш, пустиш, простиш).
У дієсловах другої дієвідміни після губних перед закінченням першої особи однини та третьої особи множини з'являється вставний звук л, отже, відбувається чергування б'—бл, я — ял, в — вл, 96 — 96л, ж — жл: любити — люблю, люблять; спати — сплю, сплять; ловити — ловлю, ловлять; графити — графлю, графлять; тямити — тямлю, тямлять.
Минулий час
Дієсловам минулого часу в однині властива граматична категорія чоловічого, жіночого і середнього роду, що не має самостійного значення, а виконує лише синтаксичну функцію. Вживається вона для узгодження дієслів-присудків з відповідними іменниками-підметами: Одгриміла гроза, теплий дощ одшумів, одцвіли блискавиці крилаті (С.). Вийшло сонце, засвітило і хатинку звеселило (JI. Укр.).
Граматично чоловічий рід оформляється нульовим закінченням (робив, біг), жіночий — закінченням -а (робила, бігла), середній — закінченням -о (робило, бігло).
У множині дієслова минулого часу за родами не розрізняються, всі вони мають закінчення -а (робили, бігли),
364^ Примітка Наявність категорії роду в дієсловах минулого часу (як і в дієсловах давноминулого часу та умовного способу) пояснюється їх походженням з колишніх коротких (нечленних) дієприкметників, від яких у давньоруській мові творилися аналітичні форми дієслів минулого часу, умовного способу і окремі форми майбутнього часу. Особливістю цих дієприкметників було те, що вони змінювалися лише за родами і числами і не відмінювалися за відмінками.
