Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У вживанні особових закінчень є такі особливості:
а) У першій особі множини паралельно з -емо(-ємо),-имо (-їмо) вживаються, хоч і значно рідше, також закінчення -ем(-єм), -им(~їм). Напр.: Ми йдем вам відплатить за сльози, кров, за муки (С.). Ми ж співаєм сонцю перемогу, сонечку, з яким нам легко йти (Т.). Ми город підносим, мов чашу весни, розцвітання й музики (Б.).
б) У дієсловах першої дієвідміни з основою на а(я) у розмовній мові широко вживається форма третьої особи однини без закінчення -є. Ця форма використовується і в літературній мові, особливо часто у віршованій. Напр. :Все диха синім вогнем (Коцюб.). Про весну мріє ясенок, і підроста в селі синок (Мал.). Хай наша рідна Україна в добрі і шані прожива (Павл.). Зірвалась буря — білим біла, свистить, кружляє заметіль і заганя в гаряче тіло голки холодні звідусіль; і обійма колючим роєм, і за-міта вперед стежки, і нахиля переді мною кремезні клени і дубки (Гірн.).
Проте в дієсловах цієї групи з наголошеною флексією втрати -Є після а не буває: виграє, видає, відстає, додає, зазнає, настає. Зберігається -є також у дієсловах типу крає, лає, охае^осяє і подібних (порівн. краяти, осяяти — фонет. Kpajamuy oc'ajamu).
в) У південних говорах дієслова другої дієвідміни в третій особі однини поширені з ненаголошеним закінченням -є, що розвинулося під впливом дієслів першої дієвідміни: він косе, носе, ходе, баче, робе і ін. Зрідка це закінчення попадає і в літературну мову. Напр.: Сонце сяє, вітер з травами говоре. Перед мною і за мною степ колишеться, як море (Щог.). / знов Донеччина... і вітер верби хиле... (С.). Однак уживання форми на -є замість -ить у третій особі дієслів другої відміни є відхиленням від норм літературної мови. Під наголосом закінчення -ить ніколи не змінюється на -е: кричить, біжить, летить.
360^ г) Закінчення третьої особи однини дієслів першої дієвідміни перед часткою -ся має в своєму складі приголосний т9 (т м'яке), як і в дієсловах другої дієвідміни: купається, миється, береться, ведеться.
Першу і другу дієвідміни дієслів можна розрізняти не лише за тематичними голосними особових закінчень, а й за основою інфінітива.
1. До першої дієвідміни належать дієслова:
а) з односкладовою непохідною основою інфінітива на голосний (жити — живеш, живуть; мити — миєш, миють; пити — п'єш, п'ють; мати — маєш, мають; жати — жму, жмуть і ін.)г за винятком слова спати;
б) з інфінітивною основою на /, що зберігається в особових формах (біліти — білію, білієш; жаліти — жалію, жалієш; старіти — старію, старієш, старіють);
в) з інфінітивною основою на а (я) не після шиплячих та J (писати — пише, пишуть; думати — думаєш, думають; перемагати — перемагаєш, перемагають; здобувати — здобуваєш, здобувають; гуляти — гуляєш, гуляють;реготати — регочеш, регочуть). Якщо після шиплячого та J голосний а інфінітивної основи зберігається в усіх особових формах, то таке дієслово теж належить до першої дієвідміни (поважати — поважаю, поважаєш, поважають; буяти — буяю, буяєш, буяють);
г) з інфінітивною основою на оро, оло (пороти — пореш, порють; бороти — бореш, борють; молоти — мелеш, мелють; колоти — колеш, колють);
д) з інфінітивною основою на суфікс -ну- (сохнути — сохнеш, сохнуть; в'янути — в'янеш, в'януть; грюкнути — грюкнеш, грюкнуть);
е) з інфінітивною основою на приголосний (везти — везеш, везуть; могти — можеш, можуть; пекти — печеш, печуть), крім бігти.
До першої дієвідміни належать також дієслова іржати (іржеш, іржуть), ревіти (ревеш, ревуть) і хотіти (хочеш, хочуть).
2. До другої дієвідміни належать дієслова:
а) з інфінітивною основою на и, і (І), що не зберігаються в особових формах (вчити — вчу, вчиш, вчать; ходити — ходжуг ходиш, ходять; мостити — мощу, мостиш, мостять; горіти — горю, гориш, горять; гуркотіти — гуркочу, гуркотиш, гуркотять; доїти — дою, доїш, доять);
б) з похідною інфінітивною основою на а після шиплячих та в окремих словах після у, якщо а в особових формах не зберігається (держати — держу ,держиш, держать; мовчати — мовчу, мовчиш, мовчать; стояти — стою, стоїш, стоять; боятися — боюсь, боїшся, бояться). Однак більшість дієслів цього типу з основою на ja належать до першої дієвідміни: віяти (фонет. e'ijamu) —вієш,
361^ віє, віємо, e/єше, віють; гаяти — гаєш, гає, гаємо, гаєте, гають; краяти — краєш, крають; лаяти — лаєш, лають; маяти — маєш, мають; сіяти — с/єш, сіють.
Крім того, до другої дієвідміни належать дієслова спати (сплю— спиш, сплять), бігти (біжу, біжиш, біжать).
Майбутній час
Майбутній час дієслів недоконаного і доконаного виду в українській мові оформляється неоднаково.
Дієслова недоконаного виду мають дві форми: аналітичну і синтетичну. Аналітична форма складається з інфінітива відмінюваного дієслова, що виражає лексичне значення, і допоміжного дієслова бути в особових формах, яке виражає граматичне значення майбутнього часу, напр.:
Однина
1-а ос. буду сіяти
2-а ос. будеш сіяти
3-я ос. буде сіяти
Множина
будемо сіяти будете сіяти будуть сіяти
Аналітичну форму майбутнього часу називають ще складеною.
